Симон Петлюра: 100 років з дня загибелі та незламна спадщина борця за Україну

Україна цього травня вшановує знакові роковини, пов’язані з одним із ключових лідерів національно-визвольного руху – Симоном Петлюрою. 22 травня виповнилося 145 років від дня його народження, а 25 травня минає 100 років з часу загибелі від рук московського агента.

Як очільник української держави, організатор збройних сил та Головний отаман військ і флоту УНР, Симон Петлюра зробив винятковий внесок в українське державотворення на початку XX століття. Він очолював опір російській агресії під час Української революції 1917–1921 років.

У протистоянні з більшовицькою Росією Симон Петлюра став для українства уособленням ідеї свободи. Для ворогів же він був «бандитом», чиїм іменем назвали цілі покоління послідовників. «Петлюрівці», поряд з «мазепинцями» та «бандерівцями», вселяли в росіян страх і ненависть, адже саме такі потужні особистості пробуджували в українцях волелюбність і незламність.

У наукових виданнях, підручниках і словниках СРСР «петлюрівщина» визначалася як «контрреволюційний буржуазно-націоналістичний рух на Україні періоду іноземної воєнної інтервенції і громадянської війни, очолюваний одним із ватажків дрібнобуржуазної націоналістичної партії українських соціал-демократів Петлюрою».

Участь у «петлюрівщині», тобто в боротьбі за незалежну Україну, довгий час залишалася приводом для звинувачень в СРСР. Образ петлюрівців як «шкідників» та «зрадників» совєтської влади швидко ввійшов у побут, їх зображували винятково в негативних контекстах.

Проте Симон Петлюра боровся за українську незалежність не лише зброєю, а й словом. Він був журналістом, арткритиком, редактором провідних українських журналів. У найсуворіші часи російської цензури організовував нелегальні друкарні.

Навіть на еміграції, куди він вимушено покинув Україну в 1921 році, лідер УНР продовжив видавничу справу, заснувавши журнали «Табор», «Тризуб» та інші. Вони перетворювали слово на зброю в боротьбі за вільну Україну. Совєтські спецслужби не полишали Петлюру в спокої, прагнучи знеславити його ім’я та прихильників.

Вбивство Симона Петлюри справило значне враження на українську еміграцію. Дипломат Олександр Шульгин згадував, що ця подія об’єднала до того розрізнені кола української діаспори. Своїм життям і смертю Петлюра засвідчив, що лише в єдності українці здатні вистояти та перемогти.

Минуло 100 років, але Симон Петлюра залишається символом боротьби за вільну Україну. На його честь називають вулиці, площі, зводять пам’ятники та пишуть мурали. А головне – пам’ять про нього увічнена в сучасному українському війську. Тризуб, який носили на одностроях вояки Армії УНР і сам Головний отаман, з 2017 року став частиною військової айдентики Сил оборони України.

Почесне найменування – імені Симона Петлюри – здобула 152-га окрема єгерська бригада, військовослужбовці якої захищають нашу країну на різних напрямках російсько-українського фронту. Український інститут національної пам’яті до роковин підготував спеціальні інформаційні матеріали.