Ковелянка Юлія Кузьменко: від клінінгу у Філадельфії до успішного рієлтора

Уродженка Ковеля Юлія Кузьменко та її чоловік Сергій десять років тому переїхали з України до Філадельфії, США. Подружжя, розпочавши свій шлях з нуля та 20 тисяч доларів, збудувало успішний бізнес: Юлія стала однією з найуспішніших рієлторів, а Сергій — власником тракової компанії.

Свою історію успіху, подолання труднощів та збереження шлюбу попри імміграційні виклики Юлія Кузьменко, родом із Ковеля, розповіла в інтерв’ю Анні Олицькій, про що повідомляють «Волинські новини».

Переїзд до Америки: шість років очікування та 20 тисяч доларів

До переїзду Юлія працювала менеджеркою з продажів в автосалоні у Рівному, а також організовувала свята. Сергій мав власний бізнес із виготовлення санітарно-паперової продукції. Після народження сина подружжя протягом шести років подавало документи на участь у лотереї з розіграшу грін-карти. Урешті посвідку на постійне проживання в США виграв Сергій.

Приймаючи рішення про переїзд, родина повністю розпродала своє майно в Україні.

«Ми не знали, що нас чекає, в яких районах ми будемо жити, як швидко знайдемо роботу, як адаптуємося. Тому я старалася все, що ми мали, розпродати. Ми продали машини, бізнес, меблі… Ми все продали і ще десь пів року чекали, поки нам дадуть дозвіл. У нас залишилося 20 тисяч. І в Америку ми приїхали з 20 тисячами», — пригадала Юлія.

Перші кроки: від клінінгу до власного житла

У Філадельфії подружжю допоміг троюрідний брат Юлії, який підшукав житло. Сергій вже на третій день після переїзду влаштувався на будівництво, згодом перейшов у траковий бізнес. Юлія спершу допомагала 93-річній бабусі, а потім почала прибирати помешкання, пропрацювавши у клінінгу близько двох-трьох років.

«Мабуть, таким чином я побачила, як люди живуть в Америці. Я живу в страшненькій квартирі і тут їду в центр міста, приїжджаю в шикарні апартаменти на 30-му поверсі з видом на всю Філадельфію. Люди так класно живуть, але при цьому дуже прості, гарно ставляться. І я подумала: вау, люди можуть так жити, і вони такі прості, такі класні; я також так хочу, я також хочу цього досягти. Звісно, було тяжко. Зранку, як тільки відчинявся садочок, я вже стояла біля дверей, щоб першою завести дитину. Далі їхала на роботу. Могла і дві години їхати, тому що були будинки біля океану. Тобто виїжджала о п’ятій ранку і на цілий день. На той час я вже була вагітна і їздила на прибирання. Я їду, мене нудить, зупиняюся і далі їду», — розповіла Юлія.

Попри труднощі, Юлія жодного разу не пошкодувала про переїзд, вбачаючи в США країну можливостей. Вже через два роки після переїзду подружжя змогло подарувати своїм батькам в Україні два автомобілі. Тоді ж вони назбирали 35 тисяч доларів на перший внесок (під 3%) і придбали власне помешкання.

Цей період був одним із найважчих. Поки Юлія опікувалася двома дітьми та ремонтом будинку, Сергій місяцями не бував удома, працюючи далекобійником.

«Я пропрацював рік водієм, а потім вирішив купити свій трак. Найскладніше було забрати з дому всі гроші, щоб дати перший внесок за трак, і залишити родину без копійки. Я постійно їздив. У мене не було такого, що тиждень міг посидіти вдома», — зазначив Сергій.

Віддана праця та мовні виклики: шлях до успіху

До США Юлія приїхала майже без знання англійської. Вона активно відвідувала безкоштовні курси та практикувала мову з сусідами, переглядаючи фільми та слухаючи розмовну мову.

«Мабуть, після п’яти років у мене більш-менш мова стала кращою… Мій секрет – дивитися фільми, слухати розмовну мову, старатися говорити. Американці дуже відкриті люди, вони люблять спілкуватися… Найкраще – безпосереднє спілкування. Таким чином ти відразу запам’ятовуєш популярні фрази. Так ти швидше вивчаєш мову, ніж лише на курсах», — поділилася Юлія.

Подружжя вважає, що зараз умови для переїзду в США стали складнішими через зростання цін на все: від житла (наполовину, потім удвічі за рік-два) до продуктів та оренди, тоді як зарплати залишаються на одному рівні. Сергій наголошує, що для успіху потрібна наполеглива праця: «братися за будь-яку роботу і ставати на ноги».

Власний бізнес та кар’єрний ріст

Після року роботи водієм, Сергій придбав власний трак. Через три роки інтенсивних поїздок він вирішив розширювати компанію, купуючи нові траки, що дозволило йому проводити більше часу вдома.

«П’ять-шість років минуло, і я вже став більше часу проводити вдома, буваю з родиною на всі свята», — розповів Сергій, зазначивши, що щоденне спілкування з сім’єю допомагало пережити розлуку.

Коли траковий бізнес чоловіка набрав обертів, Юлія вирішила будувати власну кар’єру, обравши сферу рієлторства, оскільки мала досвід у продажах в Україні. Вона рік навчалася та успішно склала іспити.

«Я розуміла, що вже діти стали більші, в чоловіка – своя справа. І я усвідомила, що також хочу щось своє мати і робити те, що мені подобається», — наголосила Юлія.

Першими її клієнтами стали родичі та друзі, а вже протягом першого року роботи їй вдалося укласти вдалі угоди. Зароблені кошти Юлія інвестує в нерухомість, вартість якої в США зростає на 5-15% щороку.

Плюси та мінуси Америки, допомога Україні та плани на майбутнє

Юлія зізнається, що любить Америку за її можливості, але не підтримує сьогоднішню політику щодо України. Вона з теплотою згадує, як на початку повномасштабної війни американці демонстрували солідарність:

«Коли тільки почалася війна, я виставила прапор на своєму будинку, повісила прапори на всіх машинах, на автобусі. І американці це побачили, купили прапорці й різні знаки і також поставили в себе біля будинків, хоч я не скажу, що ми з ними були такими класними друзями. І ці прапорці досі стоять. Мені додому приносили печиво, квіти, розповідали, як за нас переживають. Мені подобається, як американці підтримували нас спочатку і як досі підтримують. Але теперішня політика країни, влада країни не зовсім мені подобаються».

Юлія активно допомагала українцям, які прибували до США на початку війни, але зауважує, що зараз багато хто виїжджає через закінчення терміну дії документів. Вона радить емігрантам не орендувати житло довго, а за можливості купувати власне, використовуючи грантові програми.

«Америка дуже різна, але тим вона і цікава. Вона захоплює», — підсумувала Юлія, додавши, що зараз відчуває більше стресу через роботу та відповідальність.

Головним успіхом для неї є задоволені обличчя клієнтів. Юлія та Сергій постійно допомагають Україні, зокрема брату Юлії, який служить у ЗСУ. Вони перераховують 10% своїх доходів на медикаменти та тепловізори, а в планах подружжя — усиновити дитину з українського сиротинця.