Суд залишив вирок посадовцям Волинської ОДА щодо дороги у Ковельському районі без змін

Львівський апеляційний суд втретє залишив без змін виправдальний вирок двом посадовцям Волинської облдержадміністрації. Їх судили за ймовірне пособництво у заволодінні бюджетними коштами під час капітального ремонту дороги у Ковельському районі в 2018 році. Роботи тоді виконувала фірма «АМіЛа» депутата Волинської облради Романа Микитюка.

Ця справа вже двічі поверталася Верховним Судом на новий розгляд. Про це стало відомо з ухвали Львівського апеляційного суду від 9 липня 2026 року, на яку посилається Центр журналістських розслідувань «Сила правди».

Суд розглядав скаргу прокурора на вирок Луцького міськрайонного суду від 2022 року. Цим вироком було виправдано провідного інженера та провідного інспектора відділу технагляду Волинської ОДА Назара Гаця та Віктора Кордонця. Їх підозрювали у пособництві у ймовірному заволодінні 300 тисячами гривень бюджетних коштів під час ремонту дороги.

Загальна вартість підряду становила 14 мільйонів гривень. Кримінальне провадження правоохоронці відкрили у 2019 році. За оцінкою слідчих, в актах виконаних робіт були дані про встановлення дорожніх знаків та бар’єрного огородження (відбійників) на суму понад 319 тисяч гривень. Однак, за їхніми даними, на дорозі не було ні знаків, ані огородження.

Слідчі вважали, що посадовці Волинської ОДА, підписавши акти, стали пособниками службових осіб фірми у заволодінні бюджетними коштами у великих розмірах (ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 191 КК України) та вчинили службове підроблення (ч. 1 ст. 366 КК України). Директор «АМіЛи» Роман Микитюк та працівники фігурували у справі як свідки.

Під час суду представники компанії стверджували, що знаки та відбійники встановили, але потім двічі демонтували і знову монтували. Причиною називали руйнування дорожнього покриття через проїзд вантажівок, через що огорожа опинилася в ямі. У зв’язку з цим знаки та відбійники начебто знімали для зміцнення узбіччя і покриття.

Обвинувачення доводило, що роботи з демонтажу були фіктивні та нібито виконані під час досудового розслідування, щоб створити видимість виконання договору та уникнути покарання. Утім суд дійшов висновку, що сторона обвинувачення не надала достатніх доказів корисливого умислу чи факту завдання збитків бюджету. Представниця Департаменту інфраструктури в суді заперечила завдання збитків державі, а ревізія фінансово-господарської діяльності відомства порушень у відносинах з «АМіЛою» не зафіксувала.

У 2022 році Луцький міськрайонний суд виніс виправдальний вирок. Представників ОДА визнали невинуватими за обома статтями через недоведеність вчинення ними правопорушень. Прокуратура намагалася оскаржити вирок в апеляції, вказуючи, що суд не надав належної оцінки всім доказам обвинувачення.

Волинський апеляційний суд у лютому 2023 року залишив вирок без змін. Проте у вересні того ж року Верховний Суд скасував його і призначив новий розгляд, вказавши на неповноту дослідження доказів, зокрема протоколів негласних слідчих розшукових дій (НСРД) та висновків експертиз.

Рівненський апеляційний суд, куди передали справу, у травні 2025 року знову залишив вирок волинських колег без змін. Майже через рік, у 2026-му, Верховний Суд скасував і цю ухвалу, направивши справу на третє коло до Львівського апеляційного суду. В апеляційному розгляді прокурор просив дослідити, зокрема, протоколи НСРД. Колегія ж суддів встановила, що суд першої інстанції їх дослідив:

Щодо доводів прокурора в апеляційній скарзі про ненадання оцінки матеріалам НСРД, то колегія суддів погоджується із висновками Рівненського апеляційного суду у цій справі, про те що судом першої інстанції в повному обсязі досліджені зібрані докази, в тому числі, протоколи про зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж з додатками, а також висновок семантико-текстуальної експертизи… з приводу дослідження об’єктивного змісту розмов, зафіксованих у стенограмах файлів за результатами зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж – йдеться в судових документах.

Відтак Львівський апеляційний суд залишив без змін вирок суду першої інстанції, яким згаданих посадовців визнали невинуватими. Це вже третє апеляційне рішення на користь обвинувачених. Прокуратура має право на касацію.

ТОВ «АМіЛа» зареєстроване у 1997 році в Турійську з основним видом діяльності «лісопильне і стругальне виробництво», а також займається будівництвом доріг. Наприкінці 2024 року фірма потрапила в чорний список антимонопольників: її та Ковельське ШБУ №63 викрили у змові на 16 закупівлях щодо будівництва, ремонту й утримання шляхів. Через це протягом трьох років розпорядникам бюджетних коштів заборонено укладати з нею угоди.

ТОВ «АМіЛа» — лише частина сімейного бізнесу депутата Романа Микитюка. Згідно з його декларацією за 2025 рік, разом із дружиною Ганною вони володіють корпоративними правами в одинадцяти компаніях. На самого депутата записані ТОВ «Аміла» (100%), фермерське господарство «Аміла» (52%, ще 24% — у дружини), «Екопарк Аміла» (100%), частка у ТОВ «Веста М» (28,57%) та ТОВ «Турійськ агрошляхбуд».

Останню дорожньо-ремонтну компанію він купив у 2025 році за майже 522 тисячі гривень у попередньої власниці Світлани Бондарчук, після того як «АМіЛа» опинилася в чорному списку АМКУ. З того часу «Турійськ агрошляхбуд» отримав 8 держзамовлень на майже 1,5 мільйона гривень. У «Весті М» та «Турійськ агрошляхбуді» Микитюк за сумісництвом працює директором.

Решта бізнесів родини оформлені на дружину: приватне підприємство «Аміла-Плюс» та п’ять ТОВ: «Аміла Ріелті», «Турійське подвір’я», «Дари Волині Плюс», «Аміла Транс» і «Пекарня «Хлібний край». Торік підприємництво, згідно з декларацією, принесло депутатові понад 4,2 мільйона гривень, ще майже 270 тисяч він отримав зарплати в «Амілі». Дружина заробила понад 4,1 мільйона гривень від підприємницької діяльності та майже 2 мільйони зарплати у власній пекарні.

Раніше «Сила правди» писала, як пов’язані з депутатом Волиньради компанії розіграли на аукціонах майже 200 гектарів землі.