Півтора року боротьби: родина з Вишнівської громади змінила статус бійця

Півтора року боротьби за честь: родина з села Радехів Вишнівської громади Ковельського району нарешті домоглася зміни статусу для свого військовослужбовця Василя Орищука. Рідні 18 місяців доводили, що 38-річний боєць 81-ї бригади загинув у бою, а не самовільно залишив позиції, як це спершу було зафіксовано. Тепер його офіційно визнано безвісти зниклим.

Сестри Вікторія та Людмила, а також дружина Тетяна розповіли Суспільному про свій шлях крізь бюрократію, власне розслідування та досягнутий результат.

Василь Орищук народився у багатодітній родині в селі Радехів. У вісім років він залишився без матері, після чого молодшого брата виховували сестри.

Я памʼятаю, як його привезли з пологового будинку, допомагала матері мити його, пеленати. Пам’ятаю його перші повзунки. Цю сорочечку я вишивала, коли йому було 8 років. Вишила йому замість матері, бо більше не було кому, – згадує Вікторія.

Після армії Василь створив власну сім’ю, виховував двох дітей і працював комбайнером. До лав Збройних сил України він доєднався у червні 2024 року, а вже за два місяці рідні втратили з ним зв’язок.

Зникнення сержанта Василя Орищука сталося під час виконання бойового завдання в районі селища Білогорівка на Луганщині. Коли родина звернулася до військової частини, щоб дізнатися про його долю, у відповідь вони отримали акт службового розслідування.

У документі зазначалося, що 25 серпня 2024 року після обстрілу позиції FPV-дронами Василь нібито залишив зброю та самовільно пішов у невідомому напрямку. Військовому інкримінували статтю Кримінального кодексу – дезертирство (СЗЧ).

Дружина Тетяна одразу відмовилася вірити в цю версію.

Він не міг піти як дезертир. Василь такий, що перший і у вогонь, і в воду. Я спочатку думала, що він потрапив у полон, – говорить жінка.

За її словами, статус «дезертира» не лише принижував пам’ять захисника, а й повністю заблокував його пошуки, оскільки військова частина не шукає тих, кого вважає втікачами. Поліція шукала Василя за місцем проживання на Волині.

Після спілкування з військовою частиною рідні розпочали власне розслідування, залучивши адвоката. У акті службового розслідування вони знайшли номер свідка.

Цей свідок прямо сказав, що Василь загинув. Ми перепитали: «А тіло де, в мішку?». Він відповів: «Так, ми тіло помістили в мішок і занесли до БТР, де лежали всі тіла». Нам прийшли документи про СЗЧ, а свідок чітко підтвердив: «Ні, він не втікав», – розповідають сестри.

З рапортів побратимів родині вдалося з’ясувати, що на Василя було складено три різні документи: у першому йшлося, що він загинув, у другому – що доля невідома, у третьому – знову підтверджувалася загибель. Попри ці свідчення, військовослужбовець офіційно вважався дезертиром.

Як розповів Суспільному адвокат, помічник в Офісі підтримки родин військових Тарас Лука, найбільшою перешкодою у таких справах є позиція військових частин.

Більша частина матеріалів службових розслідувань, які є основою для отримання статусу, пільг чи гарантій, проводяться некваліфіковано та шаблонно, – констатує правозахисник.

Ситуація змінилася після того, як родичі зниклих безвісти бійців 81-ї окремої аеромобільної Слобожанської бригади організували спільну зустріч із новим командуванням бригади та Центральним слідчим управлінням.

Цією справою особисто зацікавилася слідча Головного управління Нацполіції у Волинській області Ірина Рицай. Вона домоглася того, щоб військова частина провела повторне службове розслідування за фактом зникнення волинянина.

Згодом родина отримала новий наказ, у якому зазначалося: Василь Орищук зник 25 серпня 2024 року, а 27 серпня під час повторного обстеження зруйнованої позиції було виявлено тіло, в якому впізнали сержанта Орищука.

Тепер статус Василя Орищука змінили з «дезертира» на «безвісти зниклого», що дозволило родині отримати законні виплати. Це статус діятиме до моменту офіційної евакуації та ідентифікації тіла. Після цього портрет захисника з’явився на Алеї надії у Шацьку.

Відстоювати честь і гідність наших воїнів – це наш обов’язок. Вони нас захищали, а ми мусимо захистити їх, – переконана сестра Людмила.

Зараз, кажуть сестри та дружина полеглого бійця, найбільше вони хочуть повернути тіло Василя додому.

Ми чекаємо його «на щиті». Щоб була могилка, щоб усі рідні, щоб уся Україна могла віддати йому шану, честь і сказати: «Дякуємо тобі, Герою!» – говорить Вікторія.

Кореспонденти Суспільного направили офіційний запит до військової частини, щоб з’ясувати, чому Василю Орищуку видали наказ про дезертирство за наявності свідчень побратимів про його загибель. Відповідь військових буде оприлюднена згодом.