Ковель: Безбар’єрність у бізнесі – чотири типові помилки та як їх уникнути

Ковель активно змінюється, прагнучи стати містом, де кожен почувається впевнено. На вулицях з’являються нові пандуси, яскрава тактильна плитка та кнопки виклику персоналу. У Ковельській громаді вже вдруге відзначають Тиждень безбар’єрності – чудова нагода подякувати місцевим підприємцям, які інвестують у створення доступного простору. Проте, як показує досвід, добрі наміри та значні вкладення нерідко розбиваються об прикрі технічні помилки.

Коли елементи доступності встановлюються без розуміння реальних потреб людей, вони, на жаль, залишаються функціональними лише “на папері”.

Безбар’єрність — це коли людина не повинна просити про допомогу там, де вона може бути самостійною.

Щоб з’ясувати, як архітектурні рішення працюють у реальному житті, архітектор Людмила Мурай та члени Ради безбар’єрності при виконавчому комітеті провели практичне тестування міського простору разом із людьми з інвалідністю. За результатами моніторингу та спілкування з бізнесом було виявлено чотири головні архітектурні помилки, які щодня обмежують самостійне пересування, а також сформовано професійні рекомендації щодо їх усунення згідно з ДБН В.2.2-40:2018 «Інклюзивність будівель і споруд».

Помилка 1: Пандус є, але перед ним — бордюр

Нерідко бізнес облаштовує зручний, пологий з’їзд, але на стику тротуару та пандуса будівельники залишають перепад висоти у 5–10 см. Для людини на кріслі колісному або батьків із візочком цей “невеличкий” бордюр перетворюється на непереборну перешкоду, що зводить нанівець весь сенс пандуса.

• Рекомендація архітектора: Суворо дотримуватися принципу «нульового порогу». Будь-який вхід до будівлі чи доступ до елементів інклюзії має бути в один рівень із дорогою або обладнаний абсолютно плавним з’їздом без жодних сходинок та перепадів висоти.

Помилка 2: Підйомник під замком

На об’єкті може бути встановлена сучасна підйомна платформа, але вона складена або зачинена на замок. Людина з інвалідністю фізично не може самостійно її відкрити чи запустити, змушена чекати допомоги або шукати персонал, що перетворює візит на принизливий квест.

• Рекомендація архітектора: Технічні засоби доступу (ліфти, платформи) мають проектуватися для можливості самостійного використання. Вони повинні бути постійно готовими до експлуатації без залучення персоналу та пошуку ключів. Простір має дозволяти людині самостійно під’їхати, розкласти та запустити підйомник.

Помилка 3: Кнопка виклику, до якої треба «дострибнути»

Поширеною є помилка монтажу кнопки виклику персоналу на самому верху сходів, поруч із дверима. Логіка такого рішення відсутня: якщо людина в кріслі колісному не може піднятися сходами, вона фізично не дотягнеться до кнопки. Крім того, ці кнопки часто взагалі не працюють.

Важливе зауваження: Згідно з чинними будівельними нормами, «кнопка дзвінка виклику» співробітника об’єкта не може вважатися елементом доступності. Доступність — це можливість самостійно потрапити всередину, а не чекати на вулиці.

• Рекомендація архітектора: Будівля має проектуватися так, щоб людина могла зайти до неї взагалі без виклику персоналу. Якщо ж кнопка встановлюється як додатковий (але не єдиний!) засіб зв’язку, вона має розташовуватися в доступній зоні перед першою перешкодою (тобто перед першою сходинкою знизу) на висоті 0,8–1,0 м від покриття.
• Для об’єктів площею понад 500 м²: Державні будівельні норми вимагають обов’язкового влаштування принаймні одного входу з автоматичним відчиненням дверей.

Помилка 4: Доступність, що обривається на першому поверсі

Ідеально облаштована вхідна група будівлі втрачає сенс, якщо торгові зали, кабінети послуг чи зони відпочинку розташовані на другому чи третьому поверхах, куди ведуть лише круті сходи. Людина має право отримати послугу на будь-якому рівні будівлі.

• Рекомендація архітектора: При реконструкції чи капітальному ремонті громадських будівель обов’язково забезпечується безперешкодний доступ до всіх місць цільового обслуговування на кожному поверсі. Якщо немає технічної можливості встановити ліфт, необхідно використовувати сертифіковані вертикальні або похилі підйомні платформи.

Чому безбар’єрність — це вигідно для бізнесу?

Архітектор громади під час зустрічей із підприємцями наголошує, що безбар’єрність — це не лише про благодійність чи виконання вимог “для галочки”. Це про повагу, математику та успіх бізнесу:

• Люди з інвалідністю, батьки з маленькими дітьми, літні люди — це величезна частина мешканців Ковеля, які готові відвідувати заклади, де для них створено зручні умови.
• Заклад, що поважає гідність кожного відвідувача і дозволяє йому бути самостійним, швидко стає популярним завдяки позитивним відгукам.
• Доступне міське середовище потрібне абсолютно кожній людині. Будь-хто може тимчасово травмувати ногу, втомитися, перевозити важку валізу чи просто постаріти.

Власникам об’єктів громадського призначення на території Ковельської громади рекомендується особисто протестувати вхідні групи своїх закладів. Варто поглянути на свій бізнес очима людини на кріслі колісному або батьків із дитячим візочком, щоб зрозуміти, чи може клієнт скористатися послугами самостійно.

Відділ містобудування та архітектури виконавчого комітету міської ради завжди відкритий до діалогу та готовий надати професійну консультацію, допомогти підібрати правильні технічні рішення для кожного об’єкта. Давайте створювати безбар’єрне середовище разом, щоб кожен відвідувач у Ковелі міг упевнено сказати: «Я можу сам!»