Ковельщина попрощалася з воїном Віталієм Мартинюком, який загинув на Харківщині

Ковельщина віддала останню шану своєму земляку, воїну Віталію Степановичу Мартинюку, який загинув, захищаючи Україну. Церемонія прощання відбулася у місті. Віталій Мартинюк, відомий своїми добрими справами та життєлюбством, залишив по собі світлу пам’ять серед рідних, друзів та побратимів.

Віталій був ковельчанином. Навчався у загальноосвітній школі №11 та у школі мистецтв, адже з дитинства захоплювався музикою. Згодом продовжив навчання у Волинському фаховому коледжі культури і мистецтв імені Ігоря Стравінського на відділенні духових інструментів. У 2004 році він долучився до команди, яка відкрила у Ковелі магазин музичних інструментів «До мажор», що принесло йому псевдо «Мажор».

Окрім музики, Віталій Мартинюк мав велику пристрасть до автомобілів. Рідні згадують, як він самостійно ремонтував машини та надавав послуги таксі. Пізніше його життя було пов’язане з міжнародними вантажними перевезеннями, і він багато років працював у транспортній компанії в Польщі.

З перших днів повномасштабного вторгнення росії Віталій повернувся до України та вступив до лав Ковельського батальйону територіальної оборони. 13 квітня 2022 року його мобілізували до військової частини А2042. Згодом, через два роки, він був переведений до 14 окремої механізованої бригади імені князя Романа Великого, де проходив службу на Харківщині.

Його самовідданість проявлялася й у цивільному житті. Одного разу Віталій запропонував дружині Тетяні продати їхній бус і придбати пікап для фронту. Завдяки допомозі родини та друзів, необхідні кошти вдалося зібрати, і автомобіль купили.

Сержант Олександр Буріс, командир Віталія, відзначив його як справжнього професіонала. «Він легко справлявся з будь-якою технікою, міг переналаштувати автомобіль під бойові завдання, встановити РЕБ чи Starlink, щоб усе працювало безвідмовно. Уміло маневрував під ворожими обстрілами та знаходив вихід навіть із найскладніших ситуацій», — розповів Буріс. Також Віталій мав дар підтримувати бойовий дух побратимів.

За сумлінну службу Віталій Мартинюк був неодноразово нагороджений відзнаками Головнокомандуючого Збройних Сил України та командуванням 14-ї Окремої механізованої бригади.

Рідні згадують Віталія як турботливу людину. Знаючи про їхню постійну напругу, він часто надсилав лише смайлик або коротке повідомлення, що для сім’ї було найважливішим підтвердженням того, що з ним усе добре. Таке вітання родина отримала і вранці 14 липня. Проте вже вдень надійшла страшна звістка.

Водій-електрик І радіолокаційної станції радіолокаційного взводу батареї артилерійської розвідки військової частини А1008, рядовий Віталій Мартинюк загинув внаслідок ворожого артилерійського обстрілу, отримавши поранення, несумісні з життям.

«Життєвий шлях прекрасної людини обірвала війна за кілька місяців до 50-річчя. Хочеться подякувати Віталію за його громадянську позицію, мужність і відвагу. Він ні хвилини не вагався — повернувся з-за кордону до рідного міста і з перших днів повномасштабної війни став на захист України. Але ця війна безжально забирає найкращих. Вона руйнує українські родини, залишає дітей без батьків, а батьків — без дітей. Та вона не здатна забрати пам’ять і вдячність», — сказав міський голова Ігор Чайка під час громадянської панахиди.

Від імені всієї громади Ігор Чайка висловив співчуття мамі Марії Едуардівні, дружині Тетяні, доньці Вікторії, синові Юрію, сестрі Руслані та усім рідним і близьким. Поховали Віталія Мартинюка на Алеї Героїв міського кладовища.

Згадки про Віталія Мартинюка також з’явилися у соціальних мережах.

«Світлий, талановитий та щирий… Таким Віталій Мартинюк, випускник духового відділу 1995 р., назавжди залишиться у стінах училища. Він творив красу, а віддав найдорожче — своє життя за мирне небо над рідною землею. Творчість, до якої він торкався, тепер лунатиме як вічна пам’ять. У стінах училища завжди плекали культуру, добро і світло. Саме таким був Віталій — світлим, творчим і закоханим у життя. Коли ворог прийшов нищити нашу землю, він обрав шлях воїна. Віталій поклав на вівтар свободи свій талант, свої незіграні ролі, свої пісні та молоде життя. Ми не забудемо твій героїчний вчинок, усмішку та жагу до перемоги. Герої не вмирають, вони стають небесним ансамблем! Вічна пам’ять Герою!!!», — йдеться на сторінці Волинського фахового коледжу культури і мистецтв імені Ігоря Стравінського у Facebook.

«Боронячи Україну, не стало нашого близького Друга, Музиканта, Колеги, з яким відкривали двері музичного магазину! Він був не лише колегою, а й гідним товаришем, життєрадісною Людиною, в якого були плани на майбутнє… Багато чому можна було навчитися у нього! Дуже шкода, що такі люди рано йдуть з життя… Віталька, назавжди в наших серцях! Памʼятаємо, любимо, сумуємо… Співчуття родині та всім близьким!», — написала Вікторія з «До Мажор».

Світла пам’ять. Вічна слава Захиснику України.