Ковель: суд визнав матерів підлітків винними у булінгу, що спричинив ПТСР

У місті Ковель група підлітків вчинила сексуальне та психологічне насильство, що призвело до посттравматичного стресового розладу у жертви. Ковельський міськрайонний суд визнав матерів двох хлопців винними у булінгу ( цькуванні) однокласника, повідомляє ТСН.

Як встановив суд, від жовтня 2024 року до травня 2025 року підлітки систематично знущалися з учня ліцею № 3 імені Лесі Українки. Самі кривдники називали це

«жартами»

.

За словами потерпілого і свідків, школярі постійно ображали та принижували хлопця, торкалися його інтимних місць, імітували статеві акти, відбирали окуляри і телефон для глузливих фото, а також публічно демонстрували власні статеві органи.

Один із вчителів підтвердив, що спостерігав

«дискомфорт та негативну реакцію»

дитини на такі дії. Інші свідки зазначили, що на захист хлопця ставали лише одиниці – більшість учнів ігнорувала або підсміювалася.

Медичне обстеження у Волинському обласному територіальному медичному об’єднанні захисту материнства і дитинства підтвердило діагноз посттравматичний стресовий розлад (ПТСР), спричинений шкільним булінгом.

Матір одного з підлітків, Анна В., не з’явилася на суд. Її захисник, адвокат В’ячеслав Мурай з Турійська, заявив, що жінка своєї вини не визнає і вважає, що син не цькував потерпілого, у тому числі не здійснював сексуальне насильство. Захисник також наголосив на спливі строку накладення адміністративного стягнення. Сам хлопець стверджував, що лише «пропонував зустрічатися» і «жартома» торкався однокласника.

Мати іншого хлопця, Руслана П., подала до суду заяву про розгляд справи в її відсутності, частково визнає провину та заперечує, що її син вчинив дії сексуального характеру.

Суддя Ковельського міськрайонного суду Володимир Губар, який розглядав справу, критично поставився до поданих виправдань, назвавши їх спробою уникнути відповідальності. Він визнав обох матерів винними у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 173‑4 КУпАП (булінг, вчинений групою осіб‑неповнолітніх), але закрив провадження у зв’язку із закінченням строку, передбаченого ч. 2 ст. 38 КУпАП.