Ковель прощається з Героями: Борис Нестерук та Олександр Кратюк

Сьогодні, 2 квітня, місто Ковель попрощалося з двома своїми мужніми захисниками, Борисом Нестеруком та Олександром Кратюком, які віддали життя за свободу та незалежність України. Церемонія прощання відбулася в їхньому рідному місті, де міський голова Ігор Чайка розповів про життєвий шлях кожного з полеглих під час громадянської панахиди. Інформацію про це надала Ковельська міська рада.

Борис Нестерук, 1984 року народження, був родом із Ковеля. Він здобув професію маляра-штукатура у ПТУ №5 і протягом життя працював у будівельній сфері, а також близько десяти років був акумуляторником у локомотивному депо. В останні роки перед мобілізацією Борис працював оператором на автомийці.

Борис Нестерук був призваний до лав Збройних Сил України 11 вересня 2025 року, після оновлення даних у територіальному центрі комплектування. Він освоїв фах оператора безпілотних літальних апаратів і вступив на захист держави. Його родина пам’ятає Бориса як добру людину з гарним почуттям гумору, завжди готову допомогти.

Перше бойове завдання Бориса тривало місяць на позиціях у Дніпропетровській області, з грудня 2025 по січень 2026 року. Після короткої відпустки, проведеної у Ковелі, він повернувся на фронт, цього разу на Донеччину, в район села Світле. Остання розмова з дружиною Наталією відбулася 26 березня, коли він повідомив про евакуацію поранених.

Солдат Борис Нестерук, оператор безпілотних літальних апаратів 2-ї роти ударних безпілотних авіаційних комплексів батальйону безпілотних систем військової частини А0224, загинув 27 березня 2026 року. Це сталося під час виконання бойового завдання з оборони села Світле Покровського району Донецької області. Йому назавжди залишиться 42 роки.

Висловлюються щирі співчуття дружині Наталії, сину Артемію, сестрі Оксані, батькові Леоніду Павловичу, мамі Халіні, а також усім рідним і близьким полеглого воїна.

Олександр Кратюк народився 20 жовтня 1991 року в Ковелі, а дитинство та юність провів у селі Городнє на Любомльщині. Здобувши професію столяра у ПТУ №5, він відразу після повноліття пішов на строкову службу до Національної гвардії України. У 2012 році Олександр створив сім’ю, у якій народилися син Максим і донька Марія.

До початку повномасштабної війни Олександр працював інспектором у Ковельській виховній колонії, а після її розформування виїжджав на заробітки до Польщі, згодом повернувшись до Ковеля на автомийку. З перших днів повномасштабного вторгнення він без вагань пішов до військкомату і 5 квітня 2022 року був зарахований до Збройних Сил України.

Олександр Кратюк брав участь у бойових діях на найскладніших напрямках, зокрема на Херсонщині, де виявив мужність та героїзм під час евакуації поранених. За свою службу був нагороджений відзнакою «Золотий Хрест» та медаллю «За поранення». Після поранення проходив лікування у Ковелі, але вже через два місяці повернувся на службу, перевівшись до штурмового підрозділу, що виконував завдання на Курському напрямку.

Востаннє Олександр зв’язався з мамою 13 січня 2025 року, перед тим як знову вирушити на позиції як старший групи. Після цього зв’язок із ним обірвався, і родина дізналася, що він зник безвісти. Більше 14 місяців тривала невідомість.

Солдат Олександр Кратюк, стрілець-снайпер 3-го штурмового відділення 2-ї штурмової роти військової частини А7400, загинув 19 січня 2025 року. Його життя обірвалося під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Свердлікове Курської області російської федерації. Олександру назавжди залишиться 33 роки.

Щирі співчуття висловлюються мамі Світлані Іванівні, татові Миколі Володимировичу, сестрі Ірині з родиною, сину Максиму, доньці Марії, колишній дружині Юлії, бабусі, дідусеві, друзям та всім, хто знав і пам’ятатиме Олександра.

Обидва захисники знайшли свій останній спочинок на Алеї Героїв міського кладовища в Ковелі. Світла пам’ять, вдячність та вічна слава воїнам, які пожертвували своїм життям заради України.