Ковель попрощався з 46-річним воїном Валентином Колочуном

Ковельська громада провела в останню путь свого Героя — 46-річного воїна Валентина Колочуна, який віддав життя, захищаючи Україну від російських окупантів.

Прощання із Захисником відбулося у соборі Благовіщення Пресвятої Богородиці. Віддати останню шану Валентину Колочуну прийшли рідні, друзі, побратими, представники міської влади та мешканці громади.

Валентин Колочун народився 19 вересня 1979 року у Ковелі. Тут він зростав, навчався у школі №7. Змалечку був компанійським, щирим, мав багато друзів, захоплювався футболом. Він завжди вмів підтримати, допомогти та добре знав, що таке праця і відповідальність.

Його мама Ніна Федосіївна сама виховувала двох синів — Валентина та молодшого Тимура. Коли Валентину було одинадцять, а Тимуру — сім, у родині з’явився вітчим Олександр, який став для хлопців надійним другом та опорою.

Після дев’ятого класу Валентин здобув професію електрозварника у Старовижівському ПТУ. Далі була строкова служба у десантних військах на Одещині. Саме там загартувався його характер, про що свідчили численні подяки від командування та звання молодшого сержанта.

Після армії він працював на будівництві у Польщі, не боявся важкої праці. Найважливішою цінністю для нього завжди була родина, якій він постійно допомагав і про яку дбав.

З початком повномасштабного вторгнення Валентин добровільно став до лав Збройних Сил України. Він служив у саперній групі штурмового спеціалізованого батальйону військової частини А1619 та виконував бойові завдання на Запорізькому напрямку.

Про події на передовій Валентин майже не розповідав матері, намагаючись її оберегти. Навіть перед бойовими виходами він заспокоював її словами: «Ми з хлопцями йдемо на риболовлю». Ніна Федосіївна розуміла справжній сенс цих слів, але приймала турботу сина, який не хотів додавати їй тривоги. Кожного разу, коли була можливість, він телефонував додому або надсилав голосові повідомлення.

Перед останнім завданням Валентин, як завжди, зателефонував мамі. Бій був надзвичайно важким. Під час ворожого обстрілу позицій він отримав численні поранення. Побратими евакуювали його з поля бою та доправили до лікарні.

Медики обласної клінічної лікарні імені Мечникова у Дніпрі довго боролися за життя воїна, проте врятувати його не вдалося. 25 серпня серце стрільця штурмового спеціалізованого батальйону молодшого сержанта Валентина Колочуна зупинилося. Йому було 46 років.

Щирі співчуття висловлюємо мамі Ніні Федосіївні, вітчиму Олександру Володимировичу, брату Тимуру, рідним та близьким загиблого воїна.

Поховали Валентина Колочуна на Алеї Героїв міського кладовища у Ковелі. Вічна пам’ять Захиснику України.