Від агронома до воїна: історія бійця «Агронома» зі 100 ОМБр, який боронить Україну

Воїн “Агроном” зі 100 ОМБр: від мирного фермера до захисника України

Анатолій, відомий серед побратимів як «Агроном», – старший оператор ПТРК у протитанковому взводі 2-го механізованого батальйону 100-ї окремої механізованої бригади. Його історія – це шлях від сільського хлопця до досвідченого воїна, який невтомно боронить рідну землю.

Народившись у селі Бруховичі Ковельського району, Анатолій після школи здобував освіту в Горохівському радгоспі-технікумі, який зараз є фаховим коледжем ЛНУП. Він згадує, як ще в юності, під час мітингу Народного руху України, В’ячеслав Чорновіл подарував студентам синьо-жовтий прапор.

“Тієї ж ночі ми вивісили стяг на гуртожитку – попри те, що часи були ще «радянськими». На ранок переполох був на увесь Горохів!” – ділиться спогадами «Агроном».

Строкова служба, перервана навчанням, привела його до берегової охорони морської піхоти в Криму. “Мобілізували мене ще за часів СРСР, а на «дембель» вже ішов з лав Збройних сил України. Служив у сонячному Криму – в береговій охороні морської піхоти. Неодмінно туди повернуся! Бо Крим – це невід’ємна частина Україна! І хай ідуть в д**у усі, хто намагатиметься переконати нас у чомусь іншому!” – емоційно заявляє боєць “Сталевої Сотки”.

Після демобілізації та завершення навчання Анатолій повернувся до рідної землі, працював агрономом, що і стало причиною його позивного. Згодом разом із братом Миколою вони створили власну сімейну ферму.

“Обробляв землю – маю трактор з повним набором додаткового обладнання. Тримав п’ять корів, нині лишилося три. Навіть коня мав: не для роботи – для душі”, – з ностальгією розповідає він.

Вперше зі зброєю в руках Анатолій став на захист України у 2015-2016 роках, беручи участь в АТО у складі 14-ї окремої механізованої бригади імені князя Романа Великого. З початком повномасштабного вторгнення, 24 лютого 2022 року, він знову приєднався до лав ЗСУ, цього разу – до 100-ї бригади.

Понад рік у Серебрянському лісі, бої на Покровському напрямку, а тепер – Битва за Торецьк. Його досвід вражає.

“Прекрасно розумію, що нам ще доведеться поборотися з ординцями. Їм муляє сам факт існування України – адже це унеможливлює існування російської імперії. Без нас у них немає історії – бо й зроблені вони із зовсім іншого тіста, аніж ми. Наш козир – ми на своїй землі. І внутрішній стрижень у нас міцніший. А ще, ми – творчі люди, а без цього на полі бою просто ніяк” – розмірковує пан Анатолій.

На запитання про те, за чим найбільше сумує на фронті, «Агроном» відповідає з гумором: “Ну, найбільше захоплення – то жінки! А ще кортить нарешті піти до нашого незрівнянного волинського лісу по гриби – дуже вже мені до вподоби оте тихе полювання! Мій особистий рекорд – 15 правдивих («білих грибів», або ж «боровиків») на одній галявині!”