У Ковельській громаді попрощалися із Захисником Василем Шуміком

Сьогодні, 31 жовтня, громада Ковеля та Ковельського району провела в останню путь Захисника України Василя Шуміка. Майже 22 місяці рідні жили надією на його повернення, адже з грудня 2024 року він вважався зниклим безвісти. Його тіло вдалося повернути лише у 2026 році, під час обміну загиблими воїнами. Воїну було лише 39 років.

Про Василя Шуміка, його характер та те, яким він був, говорив міський голова Ігор Чайка у своїй промові під час прощання у соборі Благовіщення Пресвятої Богородиці. Інформацію про загиблого повідомила Ковельська міська рада.

Василь Шумік народився 19 лютого 1985 року в селі Лапні Ковельського району. Дев’ять класів він закінчив у Рокитниці, де минуло його дитинство поруч зі старшим братом Олександром, під опікою бабусі й дідуся. Батьки тим часом працювали у Ковелі: мама – помічницею вихователя в дитячому садку, а тато – слюсарем у Ковельському управлінні газового господарства.

Після закінчення школи Василь здобув фах штукатура-плиточника у ПТУ №5. Він працював сантехніком у РЖКП №1, в аварійній бригаді «Ковельводоканалу», а згодом – слюсарем-сантехніком у вагонному депо. Навіть після важкого робочого дня поспішав до села, щоб допомогти рідним по господарству, заготовити дрова та дбати, аби близькі ні в чому не мали потреби.

У спілкуванні Василь був небагатослівним, спокійним і доброзичливим. Саме за доброту, чуйність і готовність прийти на допомогу його цінували рідні та друзі. На долю чоловіка випало чимало болючих втрат: у 2014 році померла його мама, а через шість років – батько. Згодом він взяв на себе турботу про бабусю, яка мешкала в Лапнях, і навіть залишив роботу заради неї. Після її смерті переїхав до Рокитниці.

Своєї сім’ї Василь не створив, але був дуже близьким із родиною брата Олександра. Рідні розповідають, що він з особливим теплом ставився до племінників Юлії та Андрія, любив збиратися за родинним столом, пити чай із солодощами та спілкуватися, дуже цінуючи ці моменти сімейного затишку.

Строкової військової служби Василь Шумік не проходив через стан здоров’я. Однак, коли Україна потребувала захисту, він став до лав її оборонців. 11 жовтня 2024 року чоловіка мобілізували до Збройних Сил України. Після військового навчання у Миколаєві він у складі бригади морської піхоти вирушив на Сумщину, а звідти – на виконання бойових завдань у Курську область. Через кілька днів після передислокації рідні втратили з ним зв’язок, а згодом отримали повідомлення, що він зник безвісти.

Усього два місяці минуло від дня мобілізації до останнього бою Василя. 13 грудня 2024 року поблизу населеного пункту Новоіванівка Курської області російської федерації загинув матрос військової частини А1965, стрілець-санітар 2-ї роти морської піхоти Василь Леонідович Шумік.

Від імені громади міський голова висловив щирі співчуття брату Олександру, його дружині Наталії, племінникам Юлії та Андрію, усій родині, близьким і друзям полеглого Захисника.

Поховали Героя на кладовищі в селі Рокитниця Колодяжненської громади, поруч із рідними. Вічна пам’ять і шана Захисникові України!

Фото Ковельської міської ради