У Ковелі попрощалися з воїном Михайлом Гарбузом, який загинув на Донеччині

У Ковелі громада провела в останню путь захисника України Михайла Гарбуза. Його життя обірвалося на Донеччині, а перед цим понад сімнадцять місяців родина жила у болісній невідомості, сподіваючись на повернення воїна.

Михайло Вікторович Гарбуз, стрілець-зенітник 100-ї окремої механізованої бригади (в/ч А7028), загинув 21 квітня 2024 року. Це сталося під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Очеретине Покровського району. Напередодні, 20 квітня, він востаннє виходив на зв’язок із дружиною. Оскільки воїн вважався зниклим безвісти, його загибель вдалося підтвердити лише нещодавно за результатами ДНК-експертизи.

Життєвий шлях Михайла розпочався 13 грудня 1981 року в Улан-Баторі (Монголія), де служили його батьки. У 1989 році сім’я оселилася в Ковелі. Тут він закінчив ЗОШ №4, а згодом здобув фах електромонтера у ПТУ №7. Працював у ТзОВ «Ковельрембуд», проходив строкову службу в підрозділі ППО. У 2004 році у нього народилася донька Світлана.

Досвід захисту Батьківщини для Михайла розпочався ще у 2014 році, коли його мобілізували до 6-го прикордонного загону для участі в АТО. Після служби він повернувся до цивільного життя, працював у мережі АТБ та займався ремонтом автомобілів. Знайомі згадують його як щиру, товариську людину із «золотими руками», яка захоплювалася технікою та мріяла про художній розпис авто.

З перших днів повномасштабного вторгнення Росії Михайло знову став на захист країни, приєднавшись до лав територіальної оборони. Він виконував завдання на білоруському кордоні, у Лимані та згодом на Покровському напрямку. Навесні 2024 року він встиг побувати у короткій відпустці вдома, яка виявилася останньою.

На громадянській панахиді міський голова Ігор Чайка висловив співчуття родині загиблого:

«Коли гине воїн — сумує не лише родина, сумує вся громада. Ми проводжаємо в останню земну дорогу мужню, щиру, світлу людину, яка віддала життя за Україну, за кожного з нас. Висловлюю щирі співчуття батькам, дружині, доньці, братам, рідним і близьким, усім, хто знав цю прекрасну людину, воїна з позивним “Байкер”».

Побратим загиблого Сергій Рошук, знайомий з ним ще з часів АТО, згадав про надійність та доброзичливість Михайла.

«Міша, ти загинув як Герой. Ти не хотів, щоб цю війну довелося переживати нашим дітям. Ти назавжди залишишся в наших серцях, наш “Байкер”. Тримай, друже, стрій у небесному війську, бережи небо над нами. Для мене велика честь, що ми були знайомі»

Поховали Михайла Гарбуза з військовими почестями на Алеї Героїв міського кладовища.