У Ковелі попрощалися з Героєм Дмитром Лисюком, загиблим на Дніпропетровщині

Сьогодні громада попрощалася з Дмитром Лисюком, мужнім захисником, патріотом та волонтером, який загинув 28 липня 2025 року під час виконання бойового завдання. Церемонія прощання відбулася у центральній частині міста Ковеля, після чого Дмитра Лисюка поховали на кладовищі села Колодниця.

Життя воїна, який був оператором відділення радіотехнічної розвідки розвідувальної роти військової частини А4667, обірвалося у віці 37 років. Це сталося поблизу населеного пункту Степове Синельниківського району на Дніпропетровщині.

Міський голова Ігор Чайка під час громадянської панахиди переповів життєвий шлях загиблого. Дмитро Лисюк народився у Ковелі, здобув освіту за фахом «Спеціалізоване управління технічними процесами» у Луцькому державному технічному університеті. У рідному місті він працював системним адміністратором, де зустрів свою майбутню дружину Ірину.

У Дмитра залишилися дружина Ірина, донька Анастасія та син Сашко, а також батьки Світлана та Віталій і сестра. Він був підприємцем, мав власну справу з ремонту техніки, відомий як людина із “золотими руками”.

Особливе місце в житті Дмитра займала історія рідного краю, зокрема урочища Вовчак. Родина Лисюків передала одну з хатин, які нині відновлено у Вовчаку, на знак вдячності борцям за волю України.

З перших днів повномасштабного вторгнення Дмитро Лисюк долучився до лав добровольчого формування. Він патрулював та брав участь в обороні об’єктів критичної інфраструктури Ковеля від білоруського кордону, а також неодноразово виїжджав на схід країни.

У 2024 році Дмитро добровільно вступив до Збройних Сил України. У січні 2024 року його перевели до 42-ї окремої механізованої бригади. Там він виконував бойові завдання спочатку на Харківському, а з липня – на Покровському напрямках.

«Діма назавжди залишиться в пам’яті як світла, добра, мужня людина. Він був справжнім — і як син, і як воїн, і як Людина з великої літери. Діма — Герой, який віддав життя за нашу країну, за кожного з нас», — зазначила його однокласниця Світлана Бабіч.

Побратими згадують Дмитра як щиру, сміливу та надійну людину, яка завжди була поруч.

«Дмитро залишив по собі глибокий слід — приклад чесного служіння, віри і сили. І сьогодні ми зібралися тут, аби схилити голови в пошані до цієї людини і сказати йому “дякую” — за захист, вірність Україні та вірність присязі військовому обов’язку», — наголосив міський голова Ігор Чайка.

Про внесок Дмитра Лисюка та його особисті якості також говорили його перша вчителька Світлана Посполітак, перший заступник голови обласної ради Юрій Поліщук та друг зі студентських років Володимир Косінець, відзначаючи його талант, доброту та неймовірну посмішку.

Щирі співчуття родині та близьким Дмитра Лисюка висловила уся громада. Його поховали на кладовищі села Колодниця, де він мріяв про майбутнє і виховував дітей.