У Ковелі попрощалися із загиблими воїнами Кірілом Євтушиком та Олегом Чугусовим

Сьогодні у Ковелі громада провела в останню путь двох захисників України. 20-річний Кіріл Євтушик та 48-річний Олег Чугусов, попри різний вік і життєвий досвід, свідомо стали на захист Батьківщини та віддали за неї свої життя.

Кіріл Євтушик, солдат Національної гвардії України, служив сапером у 1-му інженерно-саперному відділенні військової частини 3009 (20-та бригада оперативного призначення «Любарт», корпус «Азов»). Він народився 16 серпня 2005 року в Ковелі, навчався у ліцеї №3 імені Лесі Українки, ліцеї імені Небесної Сотні та Ковельському центрі професійно-технічної освіти. Друзі та рідні пам’ятають його як активного та наполегливого юнака, який займався карате, плаванням та цікавився безпілотниками.

Кіріл мріяв про службу в 3-й штурмовій бригаді, де проходив рекрутингове навчання у грудні 2024 – січні 2025 року. Вже у липні 2025-го він добровільно долучився до лав НГУ «Любарт». Попри юний вік, його рішення було дорослим і виваженим, і мама Тетяна, з якою у нього були довірливі стосунки, не змогла його відмовити. У жовтні 2025 року Кіріла відправили на Донецький напрямок.

Вранці 6 листопада він зателефонував рідним. Того ж дня воїн отримав важке поранення внаслідок падіння боєприпасу з ворожого дрона. Його доправили до лікарні імені Мечникова у Дніпрі, де медики боролися за його життя. Проте 21 листопада серце Кіріла Євтушика зупинилося.

Командир роти на псевдо «Тюр» зазначив, що традиції українського війська продовжуються завдяки таким молодим воїнам:

«Ми прощаємось із нашим великим Лицарем, другом з позивним «Дизель», справжнім воїном та Героєм. Він завжди залишиться серед нас, посеред нашої справи. Завдяки таким Захисникам ми тримаємо стрій. Наше завдання — пам’ятати загиблих побратимів і продовжувати боротьбу».

У Кіріла залишилися мама Тетяна, тато Юрій, брат Юрій, дідусь Ярослав Антонович та бабусі Зоя Миколаївна й Ангеліна Петрівна.

Олег Чугусов, солдат Збройних сил України, був кулеметником механізованого батальйону військової частини А4667 (42-га окрема механізована бригада). Він народився 5 березня 1976 року в Ковелі, навчався у ЗОШ №5. Проходив строкову службу в десантних військах. До 2014 року працював на будівництві, зокрема й у Москві, але повернувся додому після початку російської агресії.

У 2014 році Олег пішов добровольцем у 79-ту аеромобільну бригаду. Згодом він поєднав своє життя з першим коханням, Аллою. П’ять років тому в них народилася донька Валерія. Після повномасштабного вторгнення Олег знову став на захист країни. 21 березня 2024 року його мобілізували. Дружині він тоді сказав: «На війну забирають наших дітей. Не можу інакше».

4 липня 2024 року Олег зателефонував привітати дружину з днем народження і вирушив на завдання. Після цього зв’язок з ним обірвався, і родину сповістили, що він зник безвісти. Воїн загинув 11 липня 2024 року поблизу селища Старичі Чугуївського району Харківщини. Через інтенсивні обстріли його тіло не вдалося евакуювати одразу. Додому захисник повернувся лише через 16 місяців.

У Олега залишилися дружина Алла, донька Валерія, сини Роман і Дмитро, батьки Галина Анатоліївна та Анатолій Михайлович, а також сестра Вероніка.

Церемонія прощання з обома воїнами відбулася на площі Героїв Майдану. Попрощатися прийшли рідні, побратими, друзі та мешканці міста. Міський голова Ігор Чайка звернувся до присутніх:

«Кіріл Євтушик та Олег Чугусов назавжди залишаться частиною історії міста. Дякуємо їм за честь, захист, подвиг. Від усієї громади висловлюю щирі співчуття родинам. Ми розділяємо ваш біль і схиляє голову перед вашою втратою».

Захисників поховали на Алеї Героїв міського кладовища.