Нацгвардієць Максим “Монгол” про оборону Покровська та Бахмута
Поділитися в
Копіювати посилання
Максим, військовослужбовець волинського підрозділу Національної гвардії України, який має позивний Монгол, розповідає про свій бойовий шлях та особливості захисту українських позицій. До початку повномасштабного вторгнення чоловік успішно займався ремонтом автомобілів, керуючи власною невеликою справою, де його знання механіки були незамінними. Зі зміною обставин його життя кардинально змінилося, і він долучився до Сил оборони України.
Перший бойовий досвід Монгол отримав під Бахмутом. Зараз разом із побратимами-гвардійцями він обороняє Покровськ, де виконує завдання в складі розрахунку вогневої підтримки з автоматичним гранатометом. Цей вид озброєння є потужним засобом ураження піхоти окупантів.
«Неможливо порівняти бої в урбанізованій місцевості з роботою підрозділів у посадках, наприклад на Покровському напрямку. Дрони постійно контролюють ситуацію в повітрі, тому доводиться безперервно окопуватися, ховатися під землю і дуже обережно пересуватися. Водночас потрібно тримати оборонні рубежі», – розповідає чоловік.
Завдання розрахунків вогневої підтримки Національної гвардії полягає у стримуванні просування противника та нанесенні йому вогневого ураження. Гвардійці працюють на різних видах озброєння, а їхня злагодженість є ключовою для утримання позицій.
«Робота розрахунку вогневої підтримки полягає у стримуванні противника та нанесенні вогневого ураження по ворожих силах, які постійно шукають можливості просунутися вперед. Наше завдання – вчасно виявити противника, накрити його вогнем і не дати закріпитися на позиціях. Звісно, нам допомагають оператори БПЛА – без них зараз ніяк», – пояснює гвардієць.
Для забезпечення ефективності бойових завдань та готовності до застосування, Монгол із побратимами постійно підтримують озброєння у справному стані, проводячи регулярні тренування та обслуговування механізмів. Це є невід’ємною частиною їхньої повсякденної служби.
«Робота розрахунку дуже важлива, кожен знає своє місце і що має робити. Бувають різні моменти: ворог лізе, як ті щури, і часу на роздуми немає. Тоді допомагають дрони, або береш особисту зброю АК і працюєш по ворогу, поки хлопці перезаряджають установку», – розповідає нацгвардієць.
Окупанти не припиняють використовувати різноманітні тактичні хитрощі, зокрема відправляючи окремих бійців для розвідки та спостереження за українськими позиціями. Один із таких випадків детально описав Максим.
«Згодом ми цього «щура» вичислили. Коли підійшли до нього, він не чинив опору, а при собі мав дві гранати та рації. Спочатку сказав, що заблукав, але згодом зізнався, що тривалий час вів спостереження за нашими позиціями. Після цього передали його відповідним службам», – розповідає Монгол.
Попри виклики та труднощі війни, нацгвардієць Максим продовжує думати про майбутнє. Його мотивує підтримка рідних – дружини, сина та матері, які постійно на зв’язку і чекають на нього вдома. Заради мирного життя та захисту рідної землі він разом із побратимами продовжує боротьбу, усвідомлюючи важливість своєї місії.