Ковельська громада провела в останню путь Захисника Василя Тишика

Ковельська громада сьогодні, 8 листопада, провела в останню земну дорогу свого Захисника – 46-річного воїна Василя Тишика, який загинув у бою на Донеччині.

Під час прощання у соборі Благовіщення Пресвятої Богородиці міський голова Ігор Чайка розповів про життєвий шлях героя, яким він запам’ятався рідним, друзям та побратимам. Про це повідомляє Ковельська міська рада.

Василь Тишик народився 27 квітня 1978 року в Ковелі. Навчався у загальноосвітній школі №11, а після дев’яти класів здобув фах токаря-верстатника у професійно-технічному училищі №7. Строкову військову службу проходив у ракетних військах.

Повернувшись з армії, працював водієм-експедитором у ресторані «Зустріч». У 2001 році Василь познайомився з Тетяною, яка стала його дружиною у 2002 році. Він дуже мріяв про синів, і його бажання здійснилося: у 2004 році народився Максим, а у 2009-му – Денис. Василь був надзвичайно турботливим батьком, надійною опорою для дружини, люблячим сином для матері Галини Володимирівни та хорошим братом для сестри.

Веселий, життєрадісний і легкий на підйом, Василь умів об’єднувати навколо себе рідних і друзів. Він любив риболовлю, часто возив сім’ю на Шацькі озера та залюбки готував на природі. Дбав про господарство, любив садівництво та городництво на дачі. Для забезпечення родини їздив на заробітки, певний час працював охоронцем на фірмі «Волиньпак».

Коли розпочалося повномасштабне вторгнення, Василь не залишився осторонь. Разом зі старшим сином, якому тоді ще не виповнилося 18 років, долучився до добровольчого формування «Волинська Січ». Він підписав контракт та охороняв об’єкти рідного міста.

Однак почуття обов’язку не дозволяло йому залишатися в тилу. 2 травня 2022 року Василь розірвав контракт, а вже наступного дня, 3 травня, добровільно мобілізувався та вирушив на фронт. Спочатку проходив службу у місцевій тиловій військовій частині.

25 січня 2023 року його перевели до 35-ї окремої бригади морської піхоти. Після навчання Василь вирушив на Донеччину, у Волноваський район, де служив водієм евакуаційного автомобіля, вивозячи поранених побратимів.

Згодом він добровільно вирішив перейти до піхоти – туди, де було найважче і де, на його переконання, він був найбільш потрібний. У телефонних розмовах із рідними Василь завжди намагався заспокоїти дружину, казав, що все буде добре. Часто повторював лише одне слово:

Пробач…

10 квітня Василь надіслав родині останнє повідомлення. Написав, що вирушає на позиції та зателефонує за десять днів після виконання завдання. Це був його перший вихід у складі піхоти. І, на жаль, останній.

Згодом рідні отримали сповіщення, що Василь зник безвісти поблизу села Андріївка Волноваського району Донецької області. Довгі місяці невідомості, очікування та надії завершились підтвердженням ДНК-експертизи: сержант, командир відділення взводу морської піхоти батальйону морської піхоти військової частини Василь Тишик загинув 11 квітня 2025 року.

Для родини Тишиків це вже не перша непоправна втрата, пов’язана з війною. Зовсім недавно сестра Василя – Оксана – поховала свого чоловіка, який також тривалий час вважався зниклим безвісти та повернувся додому «на щиті».

Від імені Ковельської громади Ігор Чайка висловив щирі співчуття дружині Тетяні, синам Максиму та Денису, матері Галині Володимирівні, сестрі Оксані та її родині, усім рідним, близьким і друзям.

Останнім місцем спочинку Василя Тишика стала Алея Героїв міського кладовища. Вічна пам’ять і шана воїну!