Ковельчанин Василь Гуляч повернувся додому після 2,5 років російського полону

Ковель радісно зустрічає героя: Василь Гуляч повернувся з полону

У Ковелі відбулася довгоочікувана зустріч: після двох років і семи місяців полону в Російській Федерації, в рамках масштабного обміну «1000 на 1000», додому повернувся ковельчанин Василь Гуляч. Лише кілька днів тому він зміг обійняти свою дружину, дітей, рідних і друзів, які з нетерпінням чекали на нього.

Міський голова Ковеля Ігор Чайка та його заступниця Наталія Маленицька особисто зустрілися з військовослужбовцем, про що повідомила Ковельська міська рада. Василь поділився, що найбільшою підтримкою в полоні для нього була думка про рідних: бажання знову побачити їх, обійняти дітей та повернутися до рідного дому.

Дружина Василя зізналася, що протягом усього цього часу відчувала з ним міцний зв’язок і вірила в його повернення.

Шлях воїна-медика

Історія Василя Гуляча – це приклад справжнього патріотизму. У березні 2022 року він добровольцем приєднався до Збройних Сил України, вступивши до Ковельського РТЦК та СП. Служив бойовим медиком, рятуючи життя на Донецькому та Луганському напрямках. 28 жовтня 2022 року, під час виконання бойового завдання, Василь зник безвісти. Лише через два місяці стало відомо, що він перебуває в полоні.

“Нині маємо змогу подякувати Вам: за вибір іти на війну, за службу, за витримку, за те, що вистояли. Щиро радіємо Вашому поверненню. Завжди готові надати необхідну допомогу, підтримати,” – сказав Ігор Чайка.

Василю також запропонували співпрацю з управлінням ветеранської політики та спеціалістом із супроводу ветеранів, щоб полегшити процеси відновлення, реабілітації та соціальної підтримки.

Повернення до життя: реабілітація та плани на майбутнє

За словами Василя, вижити в полоні йому допомогли спогади про сім’ю. Лист з дому став потужним джерелом сил. Він читав книги, зокрема, пригоди Дюма та фантастику. У снах бачив себе автомеханіком, яким працював до війни. Попри всі труднощі, Василь зберіг оптимізм і з гумором згадує, як злякався свого відображення на першій фотографії після звільнення.

Подолавши поранення, складні умови та важкі дні, Василь з усмішкою говорить: “Ми ж хлопці з Волині. Завжди знайдемо вихід.”

Ігор Чайка підкреслив: “Послухав Вас, і тепер ще більше переконаний – їм нас з такими людьми не здолати.”

Василь вже розпочав курс реабілітації та готується до наступних етапів. Він та його побратими завжди вірили, що настане день їхнього повернення до України. Хоча шлях був важким, віра та незламний дух допомогли їм вистояти. Василь щиро сподівається, що кожен, хто досі перебуває у неволі, врешті почує найочікуваніше слово: «Вдома».