Ковель прощається з Героєм Володимиром Бичиком, загиблим на Харківщині
Поділитися в
Копіювати посилання
Сьогодні, у дні Різдвяних свят, Ковельська громада провела в останню земну дорогу свого земляка, 32-річного воїна Володимира Бичика. Життя захисника трагічно обірвалося 18 грудня 2025 року на Харківщині, поблизу Куп’янська, коли він виконував бойове завдання і потрапив під ворожий обстріл.
Солдат Бичик Володимир Володимирович служив оператором 2-го відділення електронної підтримки взводу управління роти радіоелектронної боротьби військової частини А1008 — 14-ї окремої механізованої бригади імені князя Романа Великого. До лав Збройних Сил України він приєднався у липні того ж року, демонструючи на передовій надійність та силу.
За свою мужність, героїзм і сумлінне виконання обов’язків на початку грудня 2025 року Володимир отримав внутрішню нагороду бригади. Цю відзнаку він не розголошував навіть рідним; батько дізнався про неї вже після загибелі сина від його командира.
Володимир Бичик народився 13 вересня 1993 року в Ковелі. Його доля була непростою з раннього дитинства, адже він рано втратив маму, проте зростав у люблячому родинному колі: з батьком, сестрами, братом та новою сім’єю.
Він здобув освіту в школі №10, а фах зварювальника освоїв у Старовижівському професійному ліцеї. До війни Володимир працював на будівництвах та деревообробних підприємствах рідного краю.
Рідні згадують його як людину небагатослівну, але з добрим і щирим серцем. Володимир любив подорожувати, цінував сімейні свята та вмів знаходити радість у простих речах, завжди залишаючись чуйним і готовим прийти на допомогу.
Міський голова Ігор Чайка висловив глибокі співчуття від імені всієї громади.
«Світла пам’ять воїну, який пройшов непростий життєвий шлях, але у вирішальний момент без вагань героїчно виконав свій обов’язок перед Україною. Він назавжди залишиться в серцях рідних і в історії нашої громади», – сказав міський голова Ігор Чайка.
Співчуття були адресовані батькові Володимиру Миколайовичу, його дружині Інні Степанівні, сестрам Наталі та Тетяні, брату Олександру, а також усім рідним і близьким полеглого Героя. Захисника поховали на Алеї Героїв міського кладовища.