Ковель попрощався з героями: Сергія Левчука та Михайла Мончука провели в останню путь

Ковель в скорботі: прощання з полеглими воїнами

Ковельська громада 29 березня провела в останню путь двох молодих захисників України – Сергія Левчука та Михайла Мончука, які віддали свої життя, обороняючи країну від російської агресії. Про це повідомила Ковельська міська рада.

Більше трьох років воїни мужньо боронили рідний край. Під час громадянської панахиди міський голова Ігор Чайка поділився спогадами про Сергія та Михайла, розповідаючи про їхні мрії та прагнення.

Сергій Левчук: Життя, віддане за Україну

Сергій Левчук народився у Ковелі 30 липня 1997 року. Після навчання у ліцеї №10 та Білинській гімназії здобув фах столяра у професійно-технічному училищі №5. У 2018 році, після строкової служби, підписав контракт та став до лав ЗСУ у складі Маріупольської бригади. Брав участь в АТО, зокрема під Іловайськом та Попасною. З першого дня повномасштабного вторгнення добровольцем пішов на фронт, а 25 лютого 2022 року був зарахований до 63-ї ОМБр, яка прикривала кордон з Білоруссю на Рівненщині.

Саме там Сергій зустрів свою майбутню дружину Наталію. Восени 2022 року він брав участь у звільненні Херсонщини, а у грудні пара уклала шлюб онлайн. Молода сім’я мріяла про мирне життя, нещодавно завершивши ремонт у своїй оселі. На жаль, цим планам не судилося збутися.

Сергій захоплювався малюванням та писав вірші. Вдома на нього чекали дружина Наталія, батьки, бабуся, сестри, брат та племінники. За мужність та героїзм Сергій Левчук нагороджений нагрудним знаком «Хрест артилерійської доблесті» та Почесними грамотами командира 63-ї бригади.

Життя Сергія Левчука обірвалося 24 березня 2025 року в селищі Ярова Краматорського району Донецької області.

Михайло Мончук: Захисник з великим серцем

Михайло Мончук народився 18 листопада 1994 року. Після закінчення Козлиничівської сільської школи здобув фах слюсаря-монтажника у Ковельському професійно-технічному училищі №7. Тривалий час жив з бабусею, поки батьки були на заробітках.

У Козлиничах Михайло зустрів свою майбутню дружину Оксану. Згодом родина переїхала до Ковеля та відкрила власну кав’ярню. У них народилася донечка Софійка, а про народження сина Владислава Михайло дізнався вже на фронті.

З початком повномасштабної війни Михайло, не маючи військового досвіду, вступив до лав територіальної оборони, звідки потрапив до 100-ї ОМБр. Разом з побратимами воював на найгарячіших напрямках фронту. Мав відзнаки за відвагу та мужність. Після поранення та контузії повернувся до військової частини, але через два місяці стан його здоров’я погіршився.

Після тривалої боротьби за життя, 28 березня 2025 року у Львівському військовому госпіталі серце Михайла Мончука зупинилося. Йому було лише 30 років.

У Михайла залишилися батьки, бабуся, дружина Оксана, діти Софійка та Владислав, сестра Тетяна, брат Сергій та племінники.

Сергія Левчука та Михайла Мончука поховали на Алеї Героїв міського кладовища.

Ковельська міська рада висловила щирі співчуття родинам загиблих героїв: “Щирі співчуття родинам. Сили пережити цю непоправну втрату. Дякуємо воїнам за чин! За військову доблесть та відвагу.”