Колишній табір «Чайка» на Світязі перетворився на руїни: фоторепортаж

Один із найвідоміших дитячих таборів Волині, де колись щоліта лунав дитячий сміх, нині перетворився на моторошне нагадування про минуле. Журналісти видання БУГ відвідали колишній табір «Чайка» в селі Світязь Шацької громади Ковельського району і зафіксували його нинішній занедбаний стан.

Територія, яка раніше була охайною та повною життя, зараз вкрита бур’янами. Напівзруйновані корпуси, вибиті вікна та сміття всередині свідчать про те, що тут давно не було дитячого гаміру.

Табір «Чайка» заснували у 1963 році. Протягом десятиліть він приймав сотні дітей з усієї області, даруючи їм незабутні літні канікули. Тут були охайні алеї, квітники, спортивні майданчики, їдальня та клуб, які стали частиною спогадів багатьох поколінь волинян.

Сьогодні ж картина зовсім інша. Будівлі стоять пусткою, зі зірваними дверима та розбитими шибками. Всередині приміщень – купи сміття, уламки меблів та стіни, вкриті цвіллю.

Колишня їдальня, де діти збиралися на сніданки, обіди та вечері, також занепадає. Хоча всередині ще збереглося старе обладнання, приміщення поступово руйнується, а природа невпинно відвойовує територію.

Житлові корпуси мають не кращий вигляд. На стінах видно цвіль та обвалену штукатурку, підлога вкрита будівельним сміттям або прогнила. У багатьох кімнатах залишилися лише голі стіни.

Навколо будівель густо розрослися кущі та дерева, поглинаючи доріжки, якими колись бігали діти. Табір не працює вже кілька років: спочатку його діяльність призупинили через пандемію COVID-19, а потім – через повномасштабну війну та значну потребу у коштах для відновлення.

Цікаво, що у 2025 році майно табору передали у спільну власність територіальних громад Волині.

Місце розташування «Чайки» має давню історію. До створення дитячого табору тут знаходився маєток пана Поплавського, а після Другої світової війни – Світязький туберкульозний диспансер. Лише у 1963 році територію переобладнали під дитячий оздоровчий табір.

Попри унікальне розташування – серед соснового лісу, з прямим виходом до озера Світязь та поруч із центральним пляжем – територія роками занепадає. Замість відпочивальників тут тепер лише зарості, тиша, грибок на стінах та напівзруйновані корпуси, які природа повільно поглинає метр за метром.