До Ковеля прибули 15 переселенців: історія порятунку з Донеччини

До міста Ковель на Волині нещодавно прибув евакуаційний потяг, який доправив 15 жителів Донеччини, змушених покинути свої домівки через бойові дії. Серед новоприбулих — 30-річний Дмитро Цурка з міста Дружківка, який знайшов тимчасовий притулок у селі Поліське Старовижівської громади.

Чоловік розповів Суспільному, що приїхав на Волинь лише з трьома сумками та своїм собакою. За його словами, залишатися у рідному місті стало неможливо через постійні обстріли та руйнування.

Там прильоти, жах, що твориться. Костянтинівки вже немає, а вона за 20 кілометрів від Дружківки. Там працює лише один магазин з 11:00 до 15:00. Життя там немає,

— поділився Дмитро Цурка.

У Дружківці Дмитро мешкав у просторому чотирикімнатному будинку, збудованому його родичами. Під час одного з обстрілів вибуховою хвилею вибило вікна, а стеля обвалилася прямо на чоловіка. Він зізнається, що рішення поїхати далося йому важко.

Як це все кинути? Але, довелось все кинути. Або жити, або померти,

— додав переселенець.

Наразі Дмитро проживає у дерев’яному двокімнатному будинку з пічним опаленням у селі Поліське. Житло йому безкоштовно надала 70-річна місцева мешканка Ніна Кошелюк. Жінка раніше прожила в цьому будинку 15 років, але останнім часом він стояв порожнім.

Власниця оселі пояснила, що не вагалася, коли вирішила допомогти людині в біді. Вона вважає своїм обов’язком підтримати тих, хто постраждав від війни.

Мені не шкода хати. Як же не дати, то ж люди мучаться, треба підтримати людину. У цій хаті ніхто не жив. Раніше ми тут жили, діти наші годувалися. Нам дали квартиру, в колгоспі ми робили,

— розповіла Ніна Кошелюк.

Дмитро планує найближчим часом звернутися до лікарів, оскільки йому важко ходити після аварії. Щодо майбутнього, він сподівається повернутися додому, якщо його будинок уціліє. В іншому випадку розглядає можливість виїзду за кордон.

За інформацією секретаря Старовижівської селищної ради Анатолія Лавринюка, з початку повномасштабного вторгнення громада прийняла понад 800 внутрішньо переміщених осіб. Він зазначив, що багато людей залишаються на короткий термін, шукаючи роботу та кращі умови.

Дуже багато у нас таких, що приїжджають, місяць-два побудуть, щоб собі знайти щось краще. Люди шукають, щоб робота десь була, а в нас такого мало. Але, перебути, знайти роботу собі. Є багато людей, які живуть роками,

— пояснив Анатолій Лавринюк.

На даний момент у населених пунктах Старовижівської громади проживає 170 внутрішньопереміщених українців.