Батько 4 дітей з Ковеля: історія кухаря 100-ї бригади ЗСУ

Військовослужбовець Олександр на псевдо «Алекс», батько чотирьох дітей з Ковеля, втретє став до лав Збройних Сил, повернувшись для цього з роботи в Литві. Нині він служить на посаді старшого кухаря у 2-му механізованому батальйоні 100-ї окремої механізованої бригади, повідомляє пресслужба військового з’єднання.

Військовий шлях Олександра розпочався зі строкової служби у 2002–2004 роках. Спершу він здобув фах військового кухаря у 209-й військовій школі молодших спеціалістів у Києві, а згодом проходив службу в місті Євпаторія.

У 2014 році, під час першої хвилі мобілізації, його вдруге призвали до війська. Спочатку Олександр знову був на кухні, однак через брак особового складу опанував спеціальність кулеметника. У цьому статусі він брав участь у боях за Маріуполь та Савур-Могилу.

Початок повномасштабного вторгнення чоловік зустрів у Литві, де на той час працював. Попри те, що разом із дружиною Ольгою він виховує чотирьох дітей — синів Станіслава та Романа й доньок Владиславу і Кароліну, які у 2022 році були неповнолітніми, — Олександр вирішив повернутися захищати Україну.

За кілька днів він звільнився, приїхав на рідну Волинь і втретє приєднався до ЗСУ. Боєць згадує, що його роботодавець був проти такого рішення.

«Насправді власник фірми дуже не хотів мене відпускати. Пропонував, що особисто поїде в Україну, евакуює моїх рідних до Литви й допоможе з облаштуванням на новому місці. Але я добре усвідомлював, що там мій дім, моя Батьківщина. І що у мене, як у батька чотирьох маленьких українців і українок, є щонайменше чотири причини боротися за свободу рідної держави, боротися за українське майбутнє моїх дітей…» – згадує боєць.

У «Сталевій Сотці» учасник АТО з бойовим досвідом потрапив до групи швидкого реагування. Під час служби Олександр зазнав важкого поранення, після якого його буквально повернули з того світу.

«Витягували мене буквально з того світу. Скажімо, донорської крові влили більше, ніж у мені було до поранення. Наслідки пережитого досі даються взнаки: часом паморочиться голова, погано відчуваю руку», – розповідає воїн 100 омбр.

Незважаючи на наслідки травми, волинянин продовжує служити кухарем у своєму батальйоні, де підтримує бойовий дух побратимів смачними стравами.

«Логістика у нас працює чудово: завжди є можливість замовити саме потрібні нам продукти – свіжі, у достатній кількості. То чого ж не потішити людей хоч чимось приємним на війні?» – розмірковує військовий кухар.

Олександр вже має плани на святкування Дня Перемоги, впевнено заявляючи про меню:

«Буде багато-багато смачного шашлику! І неодмінно засмаженого на вогні – з присмаком диму…»

Старший кухар 2-го мехбату не має жодного сумніву в майбутній перемозі України.

«Український народ сильний і мудрий. Я завжди відчував себе хай маленькою, але складовою цієї великої спільноти. Ми неодмінно вистоїмо – і все точно буде Україна!» – переконаний боєць.