Андрій Шарандак (“Любомль”): 145 днів оборони та полонений ворог

50-річний солдат 156-ї окремої механізованої бригади з позивним «Любомль», Андрій Шарандак, відкрито обороняє Україну на одній із найгарячіших ділянок фронту. Він переконаний, що суспільство має знати тих, хто стоїть на захисті Вітчизни, не ховаючись за чужими спинами.

Протягом 145 діб поспіль, виконуючи бойове завдання на позиції, Андрій Шарандак разом із побратимами утримував оборону. За цей період вони сприяли знищенню значної кількості ворожих цілей та захопленню в полон російського штурмовика. Про це повідомив відділ зв’язків з громадськістю управління комунікацій Оперативного командування «Захід» Сухопутних військ Збройних сил України.

До повномасштабного вторгнення російських окупантів Андрій Шарандак жив звичним життям, як і більшість його земляків з українсько-польського прикордоння. Після закінчення Шацького лісового технікуму та роботи за спеціальністю в одному з волинських лісгоспів після 1994 року, він змінив професії, працюючи оператором на АЗС та експедитором із доставки хліба.

Ситуація кардинально змінилася в перший день агресії, коли російські війська завдали ракетно-бомбових ударів по Волині. Тоді ж Андрій усвідомив, що війна справді не закінчиться без тих, хто здатен тримати зброю в руках та ефективно захищати Вітчизну.

Солдата мобілізували до Збройних сил України в січні цього року. Він потрапив до складу 156-ї Окремої механізованої бригади Оперативного командування «Захід» Сухопутних військ Збройних сил України, де в березні й зустрів своє 50-річчя.

Відтоді розвідник одного з підрозділів механізованого батальйону виконав чимало бойових завдань. Особливо пам’ятний та тривалий вихід на позицію в «сірій зоні» розпочався з наказу облаштувати та зайняти спостережний пункт для моніторингу ворога та коригування ударів артилерією й дронами.

На цьому спостережному пункті, розташованому на околиці практично вщент зруйнованого села, постійно перебували по два-три українські бійці. Ворог регулярно висував там своє озброєння для обстрілів українських позицій. Допомагав виконувати бойові завдання й місцевий пес на прізвисько Брехун, який гавкав щоразу, як тільки окупанти проявляли активність.

Завдяки точному визначенню координат, яке забезпечили «Любомль» і його хлопці, був знищений особливо дошкулявший російський танк. На Донеччині українські бійці також захопили полоненого. Цей інцидент стався, коли двоє рашистів висувалися в бік їхнього спостережного пункту. Дрони скидами знищили одного окупанта, а другий, контужений, був обеззброєний та взятий у полон, поповнивши обмінний фонд.

«Любомль» каже, що до їхньої позиції дуже важко було дістатися іншим побратимам. Тому й евакуація пораненого бійця, якому солдат надав першу допомогу, відбувалася довго. Але життя йому врятували. Забезпечення відбувалося з повітря, скидами з дронів. Щодо геройства? Та кожен боїться спочатку. А потім береш я…ця в жменю – і пішов. На війні головне – зробити перший крок! Тому в армії навчатися потрібно насамперед для того, щоб вижити. І перемогти! – говорить Андрій Шарандак

Удома на найріднішого Героя завжди чекають дружина та двоє доньок. Після виходу з позицій «Любомль» побував у відпустці та зустрівся з родиною. Після повернення в підрозділ Андрій Шарандак отримав відзнаку командира бригади та представлений до відзначення державною нагородою.