У Ковелі попрощалися із 43-річним воїном Олександром Дригулею
Поділитися в
Копіювати посилання
Громада Ковеля провела в останню путь 43-річного молодшого лейтенанта Олександра Дригулю. Захисник України загинув 10 вересня під час виконання бойового завдання на Донеччині.
Олександр Павлович Дригуля, офіцер резерву взводу офіцерського складу військової частини А4808 (141-ї окремої механізованої бригади ЗСУ), загинув внаслідок удару FPV-дрона в районі населеного пункту Андріївка – Клевцове.
Олександр народився 23 травня 1982 року в Ковелі. Після закінчення загальноосвітньої школи №1 здобув фах різьбяра по дереву в ПТУ №5. Вищу освіту за спеціальністю «інженер-механік автомобільного транспорту» отримав у Національному університеті «Львівська політехніка». До початку військової кар’єри працював на приватних підприємствах.
За словами близьких, він завжди мріяв стати військовим. У 2017 році Олександр Дригуля розпочав службу за контрактом у 39-й бригаді. Згодом служив у Волинській 14-й ОМБр та 24-й ОМБр імені Короля Данила. За вісім років у війську він пройшов шлях від солдата до молодшого лейтенанта.
Повномасштабне вторгнення він зустрів у Попасній, де командував інженерно-саперним взводом. За час служби Олександр двічі зазнавав поранень та мав контузії, але після лікування щоразу повертався на фронт.
За мужність, проявлену під час виконання бойових завдань, у серпні 2023 року його нагородили відзнакою «Золотий хрест» від Головнокомандувача ЗСУ Валерія Залужного. Того ж місяця він отримав відзнаку командира 24-ї ОМБр «Золотий лев».
Побратими згадують Олександра як життєрадісну людину, яка вміла підтримати та пожартувати навіть у найскладніших обставинах. Він неодноразово давав інтерв’ю українським телеканалам, де впевнено говорив про майбутню перемогу. В одному з них він наголосив:
«Завдяки Збройним Силам існує Україна, яку ми зараз боронимо, захищаємо свою незалежність і територіальну цілісність».
Найбільшою цінністю для воїна були його чотири доньки. Він намагався щодня підтримувати зв’язок з рідними, ніколи не скаржився на труднощі та запевняв, що з ним усе гаразд.
Його донька Анастасія після звістки про загибель батька написала:
«Неможливо описати словами той пекучий біль, який відчуваєш, коли втрачаєш найдорожчу людину — свого Тата. Для мене він був не просто батьком, а справжнім Героєм, прикладом мужності, нескореності й справедливості. Тато віддав своє життя за свободу й за мир, якого так прагнув… Я завжди любитиму його, пам’ятатиму його усмішку, голос і добрі очі. Тато живе в мені, і я пишаюся тим, що саме він — мій батько».
За словами брата Тараса, який також служить у ЗСУ, Олександр планував і після війни залишитися в армії та займатися розмінуванням. Під час громадянської панахиди міський голова Ігор Чайка зазначив:
«Олександр достойно пройшов шлях воїна, захисника своєї землі. Для нього служіння державі стало сенсом життя. Ми завжди пам’ятатимемо його мужність і жертовність, відданість і патріотизм. Вічна йому слава і незгасима пам’ять».
У загиблого Героя залишилися батьки Лілія Олександрівна та Павло Карпович, брат Тарас, доньки Анастасія, Анна, Марія та Кіра, а також дружини від першого та другого шлюбів — Алла та Ольга. Поховали Олександра Дригулю на Алеї Героїв міського кладовища.