У Ковелі вшанували пам’ять Героя України Петра Каноніка

Учора, у Ковелі, відбувся вечір пам’яті, присвячений Петру Каноніку – 34-річному сержанту, бойовому медику з позивним «Хаус». Захід, що пройшов у Транскордонному центрі діалогу культур, зібрав рідних, бойових побратимів, друзів та знайомих Героя.

Рік тому, 9 серпня, близько восьмої години вечора, Петро Канонік віддав своє життя у бою, рятуючи товаришів. За свій вчинок ковельчанин посмертно удостоєний найвищого державного звання Героя України.

Брат Петра, Володимир, поділився спогадами про його прагнення до досконалості та енергійність. Він наголосив на важливості цінувати близьких:

«Він у всьому хотів бути найкращим. Він не був ідеальним, але саме такі неідеальні люди роблять геройські вчинки, які роблять людину ідеальною. Він дуже поспішав жити, був активним, у нього була хмара ідей. Він був досить простим, але спілкуючись з ним, ти набирався енергії. З ним було комфортно, класно.»
«Ми з ним не набулися, не наспілкувалися. Набувайтеся з тими, хто з вами поруч: з рідними, близькими людьми спілкуйтеся частіше. Я це раджу на своєму досвіді.»

Дружина Анастасія, яка вела вечір пам’яті, розповіла про їхні 10 щасливих років та прагнення зберегти пам’ять про чоловіка не лише в родині. Вона зобразила Петра як сильного, доброго, відважного та відкритого серцем чоловіка:

«Дякую за наших двох донечок, які нагадують тебе. Ти був особливим, бо твій погляд на все часто вибивав мене з-під ніг. У цьому був весь ти. Твої жарти завжди піднімали настрій, а твої обійми були найзатишнішим місцем у світі. Пишаюся тобою. Хочу, щоб там, на небі, жилося тобі добре, тому тут, на Землі, я буду старатися виховувати наших донечок гідними людьми. Колись, якщо я стану письменницею, то першу книгу напишу про тебе — про мужнього, відданого чоловіка, що став на захист не лише своєї сім’ї, а й своєї держави. Ти — приклад справжнього чоловіка і бойового медика.»

Петро Канонік був відомий своєю любов’ю до книг та талантом у шахах, тож на його честь було проведено шаховий турнір. Побратим Микола згадав, як важко було перемогти Петра у грі, а командир роти Олександр, який також прибув до Ковеля, підкреслив його непересічність:

«Все буде добре.»

Командир роти також додав, що Петро ніколи не відмовлявся від завдань, попри те, що бойовий медик зазвичай виконує певні функції. У тому останньому бою, навіть будучи пораненим, він продовжував виконувати свій обов’язок і зумів вивести з-під вогню вісьмох побратимів, заплативши за це власним життям.

«Наші Герої гинуть. Нам треба їх пам’ятати. І пам’ятати, яка ціна того, що ми тепер усі тут. Втрата кожного побратима є дуже важкою, але коли йдуть з життя такі фахівці своєї справи, це дуже впливає на підрозділ, на всіх хлопців. Бо ми думали: з ним точно нічого не може трапитися. На жаль… Пам’ятаймо.»

Життєвий шлях Петра Каноніка, який зупинився у 34 роки, був сповнений боротьби за Україну – від оборони Луганського аеропорту під час АТО до участі в найгарячіших точках повномасштабної війни. За мужність і самопожертву він був нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня та почесним знаком «За збережене життя», а також посмертно отримав звання Героя України з орденом «Золота Зірка».

Незадовго до загибелі Петро надіслав дружині пісню гурту Rammstein — «Zeit», зазначивши, що її слова стануть його заповітом, а мелодія має звучати на його похороні. Ця пісня пролунала і на вечорі пам’яті:

Час! Будь ласка, стій, зупинися,
Коли прийде наш час,
Тоді настане час йти,
Припинити, коли це найкраще всього
Годинник зупиняється.

На завершення вечора Анастасія прочитала вірш, написаний Петром Каноніком:

Я буду вірний присязі!
Не зраджу народу,
Я клянусь на стязі,
Не цуратись роду.

Не все ще зруйновано,
Що у генах записано,
Не віддам московитому
Потом землю пропитану.

Запорожців нащадки —
Ми ж Бандери сини!
Покладем на лопатки
Дітей, собак і свині.

Знайте, в полі Херсону
Ми прорвем оборону,
І в Луганських ярах
Орків чекає тільки жах.

Тож зберіться духом,
Та беріться за зброю,
І зі змученим духом
Знову йдемо до бою.

Пам’ять про Петра Каноніка, який залишив по собі багато світла, продовжує жити в серцях рідних, друзів та побратимів, нагадуючи про ціну свободи та справжнього Героя.