Боєць 100-ї ОМБр з Ковельщини: шлях “Зайця” від ТрО до ППО
Поділитися в
Копіювати посилання
Боєць 100-ї окремої механізованої бригади Сухопутних військ ЗСУ на ім’я Вадим, відомий за позивним «Заєць», поділився деталями свого бойового шляху та особистими переживаннями. Родом чоловік із села Скулин, розташованого в Ковельському районі. Він приєднався до лав Збройних сил України 25 лютого 2022 року, після початку повномасштабного вторгнення.
Походження позивного «Заєць» пов’язане з сімейною історією. Вадим з усмішкою розповідає, що його батько колись був «зайцем» на новорічному святі у школі, і це прізвисько «приклеїлося» до нього. Згодом і Вадиму довелося втілювати «куцохвостого» на шкільному новорічному ранку, успадкувавши це прізвисько.
До великої війни Вадим у цивільному житті працював на підприємстві, що спеціалізується на виготовленні металопрофілю. Його військовий досвід не обмежувався лише повномасштабною війною: у 2011-2012 роках він проходив строкову службу в понтонно-мостовому батальйоні тодішнього 12-го інженерного полку в місті Звягелі, яке тоді ще називалося Новоградом-Волинським.
Після мобілізації 25 лютого 2022 року Вадим став до лав 100 бригади, прийшовши до ТЦК. Спочатку він служив у роті вогневої підтримки тодішнього 54-го, або ж Ковельського батальйону 100 ОМБр ТрО. Цей батальйон згодом був реорганізований у 2 механізований батальйон 100 ОМБр.
Як піхотинець «Заєць» брав участь у запеклих боях у Серебрянському лісі. Пізніше його бойовий шлях проліг на Покровському та Торецькому напрямках, де тривали важкі зіткнення з ворогом.
У серпні 2025 року Вадим зазнав важкого поранення: пікап, у якому він їхав разом із побратимом, було уражено ворожим FPV-дроном. Після необхідного лікування та реабілітації боєць повернувся до строю. Зараз він обіймає посаду оператора в батареї перехоплювачів БпЛА зенітного ракетного дивізіону «Сталевої Сотки».
На п’ятому році повномасштабної війни волинянин зізнається, що попри увесь драматизм фронтових буднів, він жодного разу не пошкодував про своє рішення приєднатися до ЗСУ. Вадим підкреслює важливість добровольчого руху на початку вторгнення:
«Якби у перші дні «повномасштабки» сотні тисяч добровольців не взяли до рук зброю і не стали на захист України, сценарій «Кієв за трі дня» цілком міг би стати реальністю…»
Вдома на Вадима чекає з Перемогою найдорожча людина – його мама Лідія Іванівна. Також за нього вболіває старший брат Сергій разом зі своєю сім’єю, у складі якої троє племінників героя. Боєць сумує за своїми довоєнними захопленнями, серед яких ігри у футбол та волейбол «вживу», а також запеклі баталії на футбольному симуляторі FIFA.
Телефони рекрутингового центру 100-ї ОМБр:
- 0678048100
- 0931933673
