Додому на Великдень: Звільнений з полону воїн Олександр Самрук повернувся в Скулин на Ковельщині

Радісна звістка для Ковельщини: Олександр Самрук повернувся з полону!

Напередодні Великодня, завдяки обміну військовополоненими, мешканець села Скулин Ковельського району, Олександр Самрук, повернувся додому. Після періоду реабілітації, сьогодні вночі Герой нарешті ступив на рідну землю, про що повідомила Колодяжненська громада.

Зустріти Олександра прибули сільський голова Віталій Кашик, секретар сільської ради Павло Кухта, фахівчиня із супроводу ветеранів війни Лілія Синюк, староста Людмила Бойчук, директорка Скулинського ліцею Олена Коваль разом з учнями. Зустріч пройшла в теплій та зворушливій атмосфері.

Олександра було мобілізовано наприкінці 2024 року. Після двомісячної підготовки на полігоні він потрапив на передову, де служив в одній з механізованих бригад. Під час бойових дій воїн отримав поранення, наступивши на міну. У полон він потрапив у селі Дачне Донецької області.

Мати Героя, Людмила Андріївна, розповідає, що молилася за повернення сина протягом двох місяців його перебування в полоні.

Сільський голова Віталій Кашик привітав звільненого захисника на Ковельській землі, поцікавився його здоров’ям та подякував за захист України, мужність і витримку. “Твоє повернення – це одна з найбільш радісних подій у нашій громаді за останній час, адже всі ми хочемо, аби наші Захисники поверталися додому живими та були звільнені із кривавих рук ворога. Підтримаємо, чим зможемо, на постійному зв’язку наш фахівець Лілія Леонідівна, яка допоможе адаптуватися до цивільного життя, надасть необхідні консультації. Відпочивай, набирайся сил, насолоджуйся спілкуванням із близькими”, – сказав Віталій Кашик.

Олександр Самрук поділився, що досі не може повірити, що повернувся додому. Він розповів, що коли під’їжджав до рідного села і побачив знак з назвою Скулин, то захотів сфотографуватися, щоб зафіксувати цей момент.

“Мамо, не плач, все позаду”, – підбадьорює син, бачачи сльози на очах у матері. “То вже сльози радості”, – відповідає вона.

Ця подія нагадує про незліченні сльози, пролиті через війну. Сподіваємось, що відтепер на обличчях українських матерів, дружин та дітей будуть тільки сльози щастя.

Фото Колодяжненської громади