Ковель попрощався з Анатолієм Нестеруком, загиблим на Донеччині

У Ковелі сьогодні відбулося прощання із загиблим захисником України, стрільцем-снайпером 3-го аеромобільного відділення військової частини А2582 Анатолієм Нестеруком. Церемонія вшанування пам’яті воїна пройшла на площі Героїв Майдану.

Міський голова Ігор Чайка під час громадянської панахиди розповів про життєвий шлях Анатолія Нестерука. Він навчався у школі №13 та здобув професію газозварювальника у ПТУ №7.

У вільний час Анатолій любив грати у футбол, відпочивати на природі та рибалити. Його знали як надійну, веселу та товариську людину, яка також любила тварин і дбала про них.

Анатолій зростав у великій родині, маючи дві сестри та трьох братів. Він особливо піклувався про наймолодшу сестру Аню, яка була молодша на 15 років, фактично виховуючи її.

Після строкової служби у десантних військах, де він навчився дисципліні та відповідальності, Анатолій працював на підприємстві «Луцьксантехмонтаж». Згодом він здобув досвід роботи будівельником за кордоном та у Києві.

Рідні згадують, що під час однієї з робіт він упав із п’ятого поверху, але підвівся і продовжив працювати. Його мама вважає, що це падіння згодом проявилося у проблемах з ногою.

Останнім часом Анатолій багато допомагав своїй 91-річній бабусі Єві Максимівні у селі Видерта Камінь-Каширського району, де вони разом господарювали. У Ковелі його знали як майстра із золотими руками, а на початку війни він виготовляв буржуйки для військових.

Найбільшою цінністю для нього була сім’я. Він був дуже близьким зі своїми сестрами, особливо з Оленою, а для її донечок був не просто дядьком, а другом. Анатолій мріяв побудувати власний дім, баню та ставок з рибою.

У червні 2025 року Анатолія мобілізували. Він заспокоював рідних такими словами:

«А хто буде захищати Україну? Всі мають воювати».

Після двох місяців підготовки його направили на позиції; остання розмова з сестрою Оленою відбулася серед ночі дорогою.

1 вересня родині надійшло повідомлення про зникнення безвісти. Згодом стало відомо, що під час першого бойового завдання біля нього та двох його побратимів розірвався ворожий дрон. Анатолій Нестерук отримав поранення, несумісні з життям, та загинув 29 серпня 2025 року біля населеного пункту Шахове Покровського району Донецької області.

Тіло воїна повернули додому лише через пів року, що було надзвичайно важким очікуванням для родини. Щирі співчуття висловлюють мамі Ніні Панасівні, сестрам Олені та Анні, братам Віктору, Володимиру і Сергію, бабусі Єві Максимівні, а також усім рідним та близьким.

Чоловік сестри Анни, Олександр Мартинюк, під час панахиди наголосив на безмежній любові Анатолія до своєї родини та України:

«Толік був людиною з великим серцем. Добрий, щирий, чесний. Він ніколи не тримав зла на людей, завжди вмів підтримати. Коли він потрапив на війну, то до останнього вірив, що все буде добре, що він повернеться. У це вірили й ми. Але сталось найстрашніше. Для нас він завжди залишиться найкращим сином, онуком, братом, другом».

Анатолія Нестерука поховали на Алеї Героїв міського кладовища.