Життя на межі: як Ковельщина адаптувалась до війни з Білоруссю
Поділитися в
Копіювати посилання
Мешканці Кортеліського старостинського округу, що входить до Ковельського району та межує з кордоном із Білоруссю, уже протягом чотирьох років повномасштабної війни пристосовуються до життя в умовах постійної близькості до небезпеки. У 12 селах округу офіційно проживає 2 800 дорослих і дітей, які щоденно стикаються з реаліями прикордоння.
Як розповів Суспільному староста Микола Корнелюк, місцеві жителі вже звикли до гуркоту військової техніки з білоруського боку. Попри тривалий страх, що супроводжує їхнє повсякдення, люди з надією чекають на весну та на повернення рідних, які наразі захищають Україну на передовій.
Журналісти Суспільного відвідали два населені пункти округу – Кортеліси та Млинове Ратнівської селищної громади, що розташовані найближче до білоруського кордону, та поспілкувалися з їхніми мешканцями.
Староста Микола Корнелюк пригадує події 24 лютого 2022 року, коли біля пункту пропуску «Мокрани-Доманове» по той бік кордону стояли танки. Він зазначив, що коли техніка заводилася та прогрівалася, “земля дриготіла”, а в небі літали військові гелікоптери.
«Люди не знали, чи буде наступ у наш бік»
, – поділився посадовець.
Від початку повномасштабного вторгнення частина мешканців покинула село Кортеліси. За словами 70-річного пенсіонера Анатолія Омелянчука, нині пустує майже сотня будинків, які виставлені на продаж.
«Дуже багато людей виїхало, до поляків поїхали. У нас понад 90 хат, продаються, але хто ж їх куплятиме? Хто втік, той втік, а хто не втік – то мусить жити. Страшно, але що зробиш»
, – констатує чоловік.
Чимало місцевих жителів мають родинні зв’язки в Білорусі. Сам староста Микола Корнелюк зазначив:
«У мене самого сім сестер живе там, по той бік кордону»
. У жителя села Млинове Олександра Тарасюка також є родичі за кордоном.
«Три кілометри до границі. Чути, як гримить, коли у них навчання. Маю сестру там. Попервах спілкувалися. А тепер як дзвониш, то швагро піднімає трубку і кричить»
, – розповів він.
Галина Ковальчук із села Млинове, мати чотирьох дітей, під час повітряних тривог разом з ними ховається у погребі.
«Ми взагалі не вірили, що та війна почнеться. Переживаємо, бо може прийдеться виїхати, а хотілося б тут залишитися, бо ми тут всіх дітей народили. Страшно, бо це близько. І якщо щось там гуде, то це вже страшно, але живемо так 4 роки»
, – зізналася вона.
Ще одна місцева мешканка, Тетяна Павлович, стверджує:
«Страху у мене немає, але у моєму серці є ненависть»
. Жінка щодня в’яже шкарпетки для захисників, купуючи нитки в магазині. З її слів, усі в селі очікують потепління, щоб відволіктися хатніми справами та роботою на городі.
Микола Корнелюк додав, що на території сіл Кортеліси і Мельники є укриття, які жителі іноді використовують під час повітряних тривог. При цьому більшість селян мають власні укриття – льохи.