Від агронома до воїна: історія бійця “Агронома” з 100 ОМБр, який боронить Україну

Воїн з позивним “Агроном”: від землі до лінії фронту

Анатолій, відомий серед побратимів як “Агроном”, старший оператор ПТРК у протитанковому взводі 2-го механізованого батальйону 100-ї окремої механізованої бригади (ОМБр), – корінний житель села Бруховичі на Ковельщині. Про це повідомляє пресслужба 100 ОМБр.

Після школи Анатолій здобував освіту в Горохівському радгоспі-технікумі (тепер – фаховий коледж ЛНУП). Найяскравішим спогадом студентських років для нього став мітинг Народного руху України в Горохові, де В’ячеслав Чорновіл вручив студентам синьо-жовтий прапор.

“Тієї ж ночі ми вивісили стяг на гуртожитку – попри те, що часи були ще «радянськими». На ранок переполох був на увесь Горохів!” – згадує “Агроном”.

Навчання перервала строкова служба в Криму, в береговій охороні морської піхоти. “Мобілізували мене ще за часів СРСР, а на «дембель» вже ішов з лав Збройних сил України. Служив у сонячному Криму – в береговій охороні морської піхоти. Неодмінно туди повернуся! Бо Крим – це невід’ємна частина Україна! І хай ідуть в д**у усі, хто намагатиметься переконати нас у чомусь іншому!” – з гордістю заявляє боєць.

Після повернення до цивільного життя Анатолій працював агрономом, звідки й походить його позивний. Згодом разом із братом Миколою заснував власну ферму.

“Обробляв землю – маю трактор з повним набором додаткового обладнання. Тримав п’ять корів, нині лишилося три. Навіть коня мав: не для роботи – для душі”, – розповідає “Агроном”.

У 2015-2016 роках він вже захищав Україну в зоні АТО у складі 14-ї окремої механізованої бригади імені князя Романа Великого. З початком повномасштабного вторгнення 24 лютого 2022 року, не вагаючись, знову став до лав захисників, цього разу у 100-й бригаді.

Понад рік боїв у Серебрянському лісі, участь у боях на Покровському напрямку, а зараз – Битва за Торецьк. Бойовий досвід “Агронома” вражає.

“Прекрасно розумію, що нам ще доведеться поборотися з ординцями. Їм муляє сам факт існування України – адже це унеможливлює існування російської імперії. Без нас у них немає історії – бо й зроблені вони із зовсім іншого тіста, аніж ми. Наш козир – ми на своїй землі. І внутрішній стрижень у нас міцніший. А ще, ми – творчі люди, а без цього на полі бою просто ніяк”, – ділиться своїми роздумами воїн.

На запитання про те, за чим найбільше сумує на фронті, “Агроном” відповідає з гумором: “Ну, найбільше захоплення – то жінки! А ще кортить нарешті піти до нашого незрівнянного волинського лісу по гриби – дуже вже мені до вподоби оте тихе полювання! Мій особистий рекорд – 15 правдивих («білих грибів», або ж «боровиків») на одній галявині!”