Ковельська громада провела в останню путь Героя Олександра Мацюка

Сьогодні Ковельська громада та мешканці села Гішин провели в останню земну дорогу Олександра Мацюка, чий подвиг назавжди вписаний в історію України. Чин відспівування воїна відбувся у соборі Благовіщення Пресвятої Богородиці в місті Ковелі, після чого церемонія прощання продовжилася у рідному селі Героя.

Олександр Мацюк народився у Гішині 26 грудня 1981 року, де провів більшість свого життя. Він здобував освіту спочатку у рідному селі, а згодом — у Тойкуті. У юності Олександр, як і багато його однолітків, любив ліс, збирав гриби, захоплювався риболовлею та допомагав батькам по господарству.

Після армійської служби він працював вантажником на ковельських підприємствах «Комо» та «Верес», а також певний час працював за кордоном. Його життя, що могло б складатися звично, кардинально змінилося через повномасштабне вторгнення росії в Україну.

У травні 2015 року Олександр був мобілізований і долучився до антитерористичної операції. Він брав участь у бойових діях на Донеччині та Луганщині, де швидко здобув повагу побратимів завдяки надійності та сумлінному виконанню бойових завдань.

За свою службу він був нагороджений відзнакою Президента України «За участь в АТО», нагрудним знаком «Ветеран війни» та двічі відзначений командуванням військової частини за самовідданість і професіоналізм. Наступної весни Олександр демобілізувався та повернувся до мирного життя, працюючи на пилорамі та приділяючи багато часу своїм племінникам, яких дуже любив.

Проте 8 квітня 2025 року Олександра знову мобілізували. Він воював у складі 5-ї окремої важкої механізованої бригади, а його бойовий шлях знову проліг Донеччиною, де були важкі напрямки та військові будні. Про це він не завжди розповідав рідним, тримаючи біль у собі.

Одного разу, під сильним емоційним напруженням, Олександр промовив слова, що згодом виявилися пророчими:

Цього разу додому не повернуся…

Сім місяців родина жила надією, аж поки, на жаль, після повідомлення про зникнення безвісти, не надійшла звістка про його загибель. Життя солдата, стрільця – помічника гранатометника 2-го стрілецького відділення 2-го стрілецького батальйону військової частини А4594 Олександра Мацюка обірвалося 13 липня 2025 року під час штурмових дій поблизу населеного пункту Комар Волноваського району Донецької області. Навіки йому залишилося 43 роки.

Під час церемонії прощання міський голова Ігор Чайка подякував Олександру за його подвиг, згадавши його з великою теплотою. Він звернувся до присутніх, наголосивши, що:

Олександр був людиною праці, честі та відповідальності, справжнім сином своєї землі, який без вагань став на її захист у найважчі для країни часи: спочатку під час антитерористичної операції, а згодом – у період повномасштабної війни. Тепер він житиме у спогадах, у нашій пам’яті та безмежній вдячності.

Щирі співчуття висловили брату Івану, сестрі Наталії, їхнім родинам, чотирьом племінникам, усім рідним і близьким Героя. Захисника поховали на кладовищі села Гішин Тойкутського старостинського округу Ковельської громади, звідки походив Олександр. Вічна пам’ять і слава Герою!