Ковельщина в скорботі: загинув Герой Олександр Нагалюк з Білина

Україна втратила відважного захисника: у селі Білин, що на Ковельщині, відбулася церемонія прощання з Олександром Нагалюком, який загинув 9 лютого 2026 року під час виконання бойового завдання. Молодший сержант з військової частини А4862 віддав життя поблизу Новофедорівки Покровського району Донецької області. Про це сьогодні повідомила Ковельська міська рада.

Під час церемонії прощання зібралися рідні, друзі та односельці, щоб вшанувати пам’ять Героя. Згадували його світлу вдачу та незламний український характер, який він проявив на передовій. Олександр Нагалюк понад два роки наближав мир на полі бою, надаючи значну підтримку своєму підрозділу.

Народився Олександр 8 липня 1991 року в Білині, де провів дитинство та юність, закінчив місцеву школу. Змалку він виявляв інтерес до техніки та автомобілів, а після ранньої втрати батька став опорою для своєї мами. Він здобув фах тракториста-механіка у Старовижівському професійному училищі, а згодом — зварювальника у ПТУ №7 в Ковелі.

У мирний час Олександр працював у КП «Ковельбуд», ТОВ «Волинь-Кальвіс» та СЛАТ «Тур». Його характеризували як стриману, надійну та відповідальну людину, на яку завжди можна було покластися. Власної сім’ї він не встиг створити, але щиро любив племінниць Наталю й Олену, для яких був справжнім другом.

Коли розпочалася повномасштабна війна, старший брат Олександра, Андрій, який пройшов АТО та полон, став для нього прикладом. Отримавши повістку, Олександр був мобілізований до лав Збройних Сил України 7 березня 2024 року. Він висловив своє рішення словами:

Треба було йти раніше, бо хлопці вже всі там.

Після навчання на Львівщині Олександр Нагалюк став танкістом, виконуючи бойові завдання на Сумському та Донецькому напрямках. Як командир бойової машини, він завжди дбав про екіпаж, брав на себе відповідальність і першим ішов у найнебезпечніші місця. За проявлені мужність і відвагу його було нагороджено нагрудним знаком Міністра оборони України «За військову доблесть».

У листопаді Олександр отримав поранення та контузію, але після лікування швидко повернувся до строю. На новорічні свята мав коротку відпустку, під час якої побував удома з рідними. Родина розповіла, що він власним коштом придбав для підрозділу шість автомобілів та Starlink, пояснюючи свій вчинок так:

У побратимів є сім’ї, їм гроші потрібні для дітей. А в мене сім’ї немає, тож мої кошти можуть служити підрозділу й допомагати зберігати життя бійцям.

Олександр Нагалюк, молодший сержант, сержант із матеріального забезпечення 2-ї танкової роти танкового батальйону, загинув у віці 34 років. Міський голова Ігор Чайка під час промови наголосив на його честі та силі:

Олександр був людиною честі, мужності й великої внутрішньої сили. Він не лише виконував бойові завдання на передовій, а й постійно підтримував побратимів, допомагаючи зберігати їхні життя.

Перша вчителька Олександра, Інна Наконечна, згадала його як спокійного, доброго та відповідального учня з щирою душею. Вона висловила глибоку вдячність:

Дякуємо тобі, наш Герою, за кожен день, який ти виборов для нас, за кожну дитячу усмішку, яку ти зберіг для нас, за те, що ти був у нашому житті. Пам’ять про Олександра житиме вічно.

Щирі співчуття висловлюються мамі Героя, Марії Халактіонівні, сестрі Оксані, братам Володимиру та Андрію, а також усім рідним і близьким полеглого воїна. Олександра Нагалюка поховали на кладовищі в його рідному селі Білин. Вічна пам’ять і слава Герою.