Ковельська громада попрощалася із загиблим воїном Ярославом Лукашуком

Сьогодні Ковельська громада провела в останню земну дорогу воїна Ярослава Мефодійовича Лукашука, який віддав своє життя за Україну та її незалежність. Про це повідомила Ковельська міська рада, зазначивши, що прощання відбулося в Ковелі, а Героя поховали на Алеї Героїв міського кладовища.

Ярослав Лукашук народився 29 жовтня 1982 року у Ковелі. Він здобув середню освіту в ЗОШ №12, а згодом вступив до Волинського державного університету імені Лесі Українки на факультет фізичної культури і спорту.

Рідні згадують Ярослава як надзвичайно добру, щиру та працьовиту людину, яка захоплювалася риболовлею та чудово готувала. Його доля була відзначена особистою трагедією: будучи студентом, він втратив кохану дівчину, з якою мріяв пов’язати своє життя.

Після двох з половиною років навчання Ярослав залишив університет у віці 20 років і працював за кордоном. Повернувшись до Ковеля, він працював у приватній фірмі з виготовлення меблів, а також у Ковельській філії Волинського облавтодору та в Ковельському АТП. Мрія про власну родину, на жаль, так і не здійснилася, проте він віддавав усю свою любов племінникам, тішачи їх подарунками та щиро радіючи їхнім успіхам.

20 травня 2024 року Ярослава мобілізували до лав Збройних Сил України. Він пройшов підготовку на полігоні у Старичах на Львівщині, після чого одразу ж був направлений на один із найгарячіших напрямків фронту.

Перший же бойовий вихід виявився фатальним. 30 червня 2024 року навідник 3-го аеромобільного відділення аеромобільного батальйону військової частини А0224, солдат Ярослав Лукашук, загинув під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Парасковіївка Покровського району на Донеччині.

Майже двадцять місяців тривала його дорога додому. Рідні до останнього моменту вірили в диво та сподівалися на добру звістку. Не судилося.

Під час громадянської панахиди міський голова Ковеля Ігор Чайка висловив глибокі співчуття родині загиблого воїна:

Висловлюю щирі співчуття мамі Ніні Іванівні, батькові Мефодію Миколайовичу, братам Володимиру та Сергію з родинами, усім рідним та знайомим, тим, хто знав, любив та поважав Ярослава.

Класний керівник Ярослава, Надія Бублій, згадує його як відповідального учня, який завжди підтримував однокласників. Вона підкреслила його сильний дух та переконання:

Я досі пам’ятаю його усмішку, погляд, характер – щирий, відкритий, справедливий. «Наш Чібор» – так його називали друзі за веселу вдачу. І коли прийшов час захищати Батьківщину – він не оступився. Його вибір – це вибір справжнього чоловіка та патріота.

Ковельська громада втратила ще одного Героя, мужнього захисника, який до останнього подиху залишався вірним військовій присязі. Його жертовність є ціною свободи України, а подвиг Ярослава назавжди вписаний в історію боротьби українського народу за мирне майбутнє. Вічна пам’ять і шана!