Ковель провів в останню путь 25-річного Героя Василя Гордіюка

Сьогодні у Ковелі громада прощалася із 25-річним Захисником Василем Гордіюком, який загинув 1 лютого під час виконання бойового завдання на Донеччині. Солдат поліг у районі населеного пункту Костянтинівка Краматорського району, потрапивши під артилерійський обстріл.

Звістку про втрату повідомила Ковельська міська рада, зазначивши, що громада міста вже майже чотири роки збирається на центральній площі, аби вшанувати пам’ять полеглих Героїв. Цитата з повідомлення підкреслює глибокий біль:

“Здається, цей страшний лютий ніколи не закінчиться для нас… Уже майже чотири роки ми приходимо на центральну площу нашого міста, аби віддати останню шану Героям, які повертаються додому «на щиті». За кожним іменем – зруйновані мрії, обірвані життя. Нестерпна, пекуча рана для кожної родини, яка втратила найдорожчу людину, і біль для всієї громади,”

Василь Гордіюк народився в Ковелі, а дитинство та юність провів у селі Білашів. У дванадцять років він втратив маму, після чого батько став головною опорою для нього та його брата. Після 9-го класу Василь здобував освіту у Володимир-Волинському агротехнічному коледжі.

До повномасштабного вторгнення Василь працював автомеханіком у Польщі, де техніка була для нього не просто роботою, а захопленням. У жовтні 2022 року він повернувся до України, і тоді ж зустрів Марію, яка, за її спогадами, стала для нього новим сенсом. Вона описує його як романтичну, веселу та турботливу людину.

У 2023 році пара офіційно зареєструвала шлюб, і того ж року в них народилася донька Єва, ім’я для якої обрав Василь. Подружжя мешкало в Ковелі, де Василь працював водієм у мережі ресторанів «Класік». Родинні стосунки у них були сповнені тепла та ніжності.

Минулої весни Василь Анатолійович прийняв рішення стати на захист України, маючи заради кого жити й боротися. 22 травня 2025 року він підписав контракт із ремонтним батальйоном 100-ї окремої механізованої бригади. Його побратими дали йому позивний «Фіксик» за вміле ремонтування техніки та життєрадісність.

На Різдво Василь побував у короткій відпустці, відвідавши Карпати, які дуже любив, адже його мама була родом із Закарпаття. Там подружжя відвідало бабусю та маминих сестер Василя. Після повернення на службу він опановував нову військову спеціальність, навчаючись працювати з безпілотними авіаційними комплексами, та перевівся до підрозділу ударних БпАК.

Навіть на відстані Захисник підтримував зв’язок із родиною. У новорічну ніч, коли ворог масовано атакував Ковель, Василь увесь час спілкувався з дружиною та маленькою Євою, заспокоюючи та підбадьорюючи їх. Його остання розмова з Марією відбулася 31 січня близько другої години ночі, коли він попросив показати донечку по відеозв’язку.

1 лютого водій-електрик 5-го відділення ударних безпілотних авіаційних комплексів 2-го взводу 1-ї роти ударних безпілотних авіаційних комплексів батальйону безпілотних систем військової частини А7028, солдат Гордіюк Василь Анатолійович, загинув на Донеччині під час виконання бойового завдання.

Рідні розповідали, що Василь мріяв про життя з родиною в Карпатах та майбутнє донечки Єви, яка була схожа на нього. Міський голова Ігор Чайка висловив співчуття родині Героя:

“Дякуємо Герою за його боротьбу, за подвиг. Щирі співчуття дружині Марії, донечці Єві, батькові Анатолію Васильовичу, брату Олександру, усім рідним, близьким і друзям Василя Гордіюка.”

Поховали воїна на Алеї Героїв міського кладовища у Ковелі. Вічна пам’ять і слава.