Волинянин Микола Мельник повернувся з російського полону після 36 місяців жахіть

Повернення додому: історія волинського військового з російського полону

5 лютого 2025 року стало днем надії та радості для багатьох українських родин, адже в Україну повернулися 150 громадян, звільнених з російського полону. Серед них був і 57-річний Микола Мельник, військовослужбовець з села Датинь Ковельського району на Волині.

Микола з 2020 року служив за контрактом у 14-й окремій механізованій бригаді. Його шлях додому був довгим і сповненим випробувань, адже у полон він потрапив у березні 2022 року під час боїв на Київщині. Зараз воїн проходить реабілітацію в обласному госпіталі ветеранів війни, відновлюючись після пережитого.

Бойовий шлях та полон

У 14-й бригаді Микола Мельник служив у ремонтному взводі. До початку повномасштабної війни він перебував на Луганщині, після чого бригада була передислокована на Рівненський полігон. Звідти, у перший день вторгнення, військові вирушили на Житомирщину.

«Потім наш батальйон стояв під Бородянкою Київської області. О пів на другу ночі 16 березня ми виїхали на трасу Житомир-Київ. Тільки в’їхали в макарівський район – колона зупинилася… і закрилася мишеловка. Ми всі були під прицілом і нас зв’язали і закинули в машину», – згадує Микола про трагічні події.

Спочатку Миколу Мельника та його побратимів утримували в брянському СІЗО, згодом перевели до в’язниці в Тульській області, а потім – до Володимирської колонії. Умови утримання були нелюдськими. «У мене зріст був 174, а вони зробили 170. До полону я важив майже сто кілограмів, а вийшов на обмін – 68 кілограмів. Одні кості були», – ділиться боєць.

36 місяців у неволі

Окрім фізичних знущань, полонені страждали від постійного голоду та мізерного раціону. «На перше подивишся – одна вода. Бувало, що лаврові листки їли, зубну пасту їли, щоб не так їсти хотілося, давали ту мойву, а там одні кості», – розповідає колишній полонений.

У Володимирській колонії Микола змінив п’ять камер, в кожній з яких утримували по 16 осіб. «Там була камера №32. Там проводили допити. Це жахіття було: крики, гвалти, вбивали, мордували… Я читав постійно святе Євангеліє. Дехто говорив: «Немає того Бога». А я кажу: «Є, він є, моліться» – згадує військовий.

Довгоочікуване звільнення

Про обмін Микола дізнався несподівано. «Нас вивели з камери в коридор і почали одягати від трусів до майки у військову нашу форму і вже ми зрозуміли, що нас готують на обмін. До нас з третього барака привели п’ятьох чоловіків і потім ще одного, мало бути 22 людини на обмін, але вісім відсіяли, не повезло їм…» – каже Микола Мельник.

Разом із Миколою 5 лютого в Україну повернулися 150 захисників. «Не вірилося, поки вже не приїхали українські журналісти. Вже тут мені не страшно вмерти, я вже вдома, сім’я діждалася мене», – додав волинянин з Ковельського району.

Зараз Микола проходить реабілітацію, і ми всі сподіваємося на його швидке одужання та повернення до повноцінного життя у рідному Ковелі.