Ковель попрощався з Героєм Василем Сорокою, загиблим біля Куп’янська

Сьогодні Ковельська громада з глибокою скорботою провела в останню путь свого Героя – старшого солдата Василя Сороку, який 12 серпня 2025 року загинув під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Куп’янськ-Вузловий Куп’янського району Харківської області. Захиснику, котрому було 37 років, він назавжди повернувся додому «на щиті».

Цей грудень мав стати для родини Василя світлим і радісним – у передчутті Різдва та народження третьої донечки. Про майбутнє батьківство Герой дізнався незадовго до загибелі й з нетерпінням чекав цього моменту, але так і не встиг взяти маля на руки. Сотні людей прийшли віддати йому останню шану, багато хто не стримував сліз, проводжаючи у вічність дуже хорошу людину.

Василь Сорока народився у Ковелі 27 лютого 1988 року. Навчався у ЗОШ №3, згодом – у Вербській школі, а фах електромеханіка залізничного транспорту здобув у Київському електромеханічному технікумі. Повернувшись до рідного міста, працював у ТОВ «Волинькальвіс», пізніше – електриком у локомотивному депо. П’ять років тому перейшов у МПП «Пролісок» у селі Городилець, де обслуговував електрообладнання сільськогосподарських підприємств по всій Україні.

У навесні 2012 року Василь зустрів свою Катерину, і вже за рік вони створили родину. У подружжя народилися дві донечки – Анна та Вікторія. Василь був уважним, щирим і надзвичайно турботливим батьком. Кожну вільну хвилину прагнув проводити з дівчатками: допомагав у навчанні, підтримував заняття спортом і музикою, радів їхнім успіхам. Родина любила активний відпочинок, прогулянки на природі, велосипедні поїздки та тихі сімейні вечори.

Він прагнув створити затишок і комфорт для своїх близьких, багато умів зробити власноруч. Не було справи, яка б йому була не під силу. Разом з батьками збудував дім, самостійно змонтував систему опалення, виготовив ліжечка для дітей. А ще він ремонтував автомобілі, володів навичками токаря та зварювальника. Мріяв, що після Перемоги відкриє власну станцію технічного обслуговування.

21 листопада 2022 року Василя Сороку мобілізували до лав Збройних сил України. Службу розпочав у Ковелі у відділенні радіорозвідки, згодом виконував бойові завдання на сході країни. Навіть перебуваючи поблизу Лимана, у зоні активних бойових дій, оберігав рідних від зайвих хвилювань і не розповідав про небезпеку. На фронті залишався відповідальним і надійним побратимом, допомагав ремонтувати техніку, підтримував інших.

У травні 2025 року його перевели до 14-ї окремої механізованої бригади. Пройшовши підготовку оператора безпілотних авіаційних комплексів, Василь був направлений безпосередньо на лінію бойового зіткнення. Життя старшого солдата, майстра 1-го відділення ударних безпілотних авіаційних комплексів роти БпАК 1-го механізованого батальйону військової частини А1008 Василя Сороки обірвалося 12 серпня 2025 року.

Це сталося поблизу населеного пункту Куп’янськ-Вузловий Куп’янського району Харківської області під час евакуації пораненого побратима. Автомобіль, у якому перебували Василь і командир, потрапив під ворожий обстріл. Влучання було прямим. Обоє загинули на місці. Його шлях додому тривав понад чотири місяці, і родина чекала зовсім іншої зустрічі.

Міський голова Ігор Чайка висловив співчуття, наголосивши на жорстокості війни:

Щастя ще однієї української родини зруйнувала ця жорстока війна, яка продовжує вести свій безжальний рахунок, забираючи життя найкращих. Низький уклін тобі, воїне, за захист. Ім’я Василя Сороки назавжди залишиться в історії нашої громади.

Він від імені ковельчан висловив щирі співчуття родині Захисника: дружині Катерині, донечкам Анні та Вікторії, матері Галині Максимівні, батькові Петру Архиповичу, сестрам Марії та Ірині, усім рідним і близьким полеглого.

Після панахиди на площі Героїв Майдану скорботний кортеж вирушив у село Білин, де мешкають батьки загиблого. Там у церкві Різдва Пресвятої Богородиці відспівали Героя та провели до останнього місця спочинку — сільського кладовища. Василю Сороці назавжди — 37. Навіки в строю! Вічна пам’ять і слава Герою.