Ковель прощається з 24-річним Героєм Владиславом Андрусиком, який загинув на Луганщині

Ковель у скорботі: прощання з Владиславом Андрусиком

У Ковелі знову траур. 24 квітня громада попрощалася з 24-річним солдатом Владиславом Андрусиком, стрільцем штурмового батальйону «Шквал» 3-ї окремої штурмової бригади (військова частина А4638). Молодий воїн загинув 16 квітня 2025 року поблизу Новоєгорівки Сватівського району Луганської області, захищаючи Україну.

Про це повідомила Ковельська міська рада.

Життєвий шлях Героя

Владислав народився і виріс у Ковелі. Його дитинство було непростим, і найбільшу турботу про нього виявляла бабуся, Тамара Андріївна, яка й привела онука до першого класу ЗОШ №11. Згодом він здобув фах електрика в ПТУ №7. Певний час жив з мамою та вітчимом, у нього народився молодший брат Михайлик. На жаль, сімейне щастя тривало недовго – помер вітчим, а згодом пішла з життя і мама. Опіку над Михайликом, якому зараз 8 років, взяла на себе тітка Ірина Володимирівна.

Бабуся завжди залишалася його надійною опорою, і з часом Владислав сам став її підтримкою. Він працював на будівництві. Як тільки у хлопця з’явилася можливість піти на фронт, написав рапорт. У грудні 2024 року підписав контракт із легендарною 3-ю окремою штурмовою бригадою. Він свідомо обрав шлях захисника і не боявся викликів.

На війні Владислав зустрів кохання та мріяв про сім’ю. Він часто телефонував двоюрідній сестрі Анастасії. Вона згадує: “Влад, отримавши першу заробітну плату, скинув їй гроші на картку для подарунків близьким людям. Йому дуже хотілося віддячити за підтримку, яку він мав від них багато років.”

Напередодні Великодня рідні отримали страшну звістку про зникнення Владислава безвісти. До останнього сподівалися на диво, але на третій день після Великодня стало відомо про його загибель. «Сонечко» – так його називали близькі.

Співчуття та вічна пам’ять

Міський голова Ігор Чайка висловив щирі співчуття рідним та близьким Владислава – бабусі Тамарі Андріївні, брату Михайлику, тітці Ірині Володимирівні та двоюрідній сестрі Анастасії. “Війна забирає тих, чиє світло і тепло ще довго могло зігрівати усіх, хто поруч. Обрати шлях захисника було власним свідомим вибором Владислава. Він вважав, що це обов’язок кожного чоловіка. Йому б ще жити й жити, здійснювати мрії, плани. Але сьогодні ми прощаємось з Владиславом. Дякуємо йому за доблесть, честь, відвагу, які він виявив, захищаючи рідну землю, наше місто і своїх рідних”, – наголосив мер у своїй промові.

Владислав Андрусик – назавжди в строю. Вічна шана і слава Герою!

Поховали захисника на Алеї Героїв міського кладовища.