Історія Ковельської залізниці: від заснування до об’єднання

Діяльність Ковельської залізниці є однією з важливих сторінок історії Волині, що заслуговує на увагу. Ця ключова транспортна інфраструктура була організована відповідно до наказу народного комісара шляхів сполучень срср від 2 грудня 1939 року, що на два дні передувало утворенню самої Волинської області.

Залізниця переважно обслуговувала Волинську та Рівненську області, а також частково Львівську, Тернопільську та південну частину Пінської області Білорусі. Як зазначає журналіст Микола Якименко, основними магістралями були двоколійні лінії Здолбунів – Рівне – Ковель та Здолбунів – Красне.

Серед одноколійних ділянок виділялися Ягодин – Ковель – Сарни – Олевськ та Лунінець – Сарни – Рівне. Кінцевими станціями Ковельської залізниці були Красне (на магістралі Здолбунів – Львів), Львів – Підзамче (на лінії Ківерці – Львів) та Лунінець (на лінії Лунінець – Сарни – Рівне).

Водночас, ділянка колії від Бреста до Ковеля, а також вузькоколійка від Янува-Поліського до Каменя-Каширського, належали Брест-Литовській залізниці. На тогочасних картах можна побачити ширококолійну вітку, що простягалася від Антонівки та Дубровиці до села Кухоцька Воля, розташованого неподалік волинського села Лобна.

Війна завдала Ковельській залізниці значних руйнувань, зокрема було вщент знищено вокзал у Ковелі, а експлуатаційна довжина дороги скоротилася. Якщо у 1940 році вона становила 1247 кілометрів, то на початок 1945 року цей показник зменшився до 1111,3 кілометра.

До втрачених магістралей належить розібрана 28-кілометрова вітка від Володимира до Війниці. Ця ділянка, яка мала б згодом сполучити міста Володимир і Луцьк та приєднати до залізничної мережі містечко Торчин, була демонтована у 1944 році, а її рейки та шпали використані для відновлення пошкоджених колій на головних транспортних напрямках.

Крім того, магістраль з Ківерець до Ковеля стала одноколійною, про що досі нагадують деякі інженерні споруди, наприклад, ніби-то зайвий залізничний міст через Стир у Рожищах. Також залишився нереалізованим проєкт будівництва ширококолійної вітки з Іванич до Стоянова, хоча значний обсяг робіт на ній вже було виконано.

Згодом була розібрана і вузькоколійка Камінь-Каширський – Янув-Поліський, яка у довоєнний час активно використовувалася як для вантажних, так і для пасажирських перевезень. Завершенням окремої історії Ковельської залізниці стало її об’єднання з Львівською залізницею, що відбулося у 1953 році згідно з наказом міністерства шляхів сполучення срср від 15 травня того ж року.