Ковель попрощався з Героями Артемом Абрамчуком та Юрієм Гусаром

Місто Ковель провело в останню путь двох своїх Захисників – Артема Абрамчука та Юрія Гусара, які загинули, захищаючи Україну. Церемонія прощання відбулася на центральній площі, де зібралися рідні, близькі, побратими та громада міста, аби вшанувати пам’ять полеглих воїнів.

Міський голова Ігор Чайка під час громадянської панахиди згадував життєвий шлях кожного Героя, підкреслюючи їхні мрії про мирне життя та самовіддану боротьбу за Перемогу.

Артем Абрамчук, народжений у Ковелі 18 жовтня 1987 року, був різнобічною особистістю: навчався у ЗОШ №8 та військовому класі ЗОШ №10, займався спортом та музикою. Попри родинну традицію залізничників, він обрав військовий ліцей у Луцьку, а згодом вивчав психологію у ВНУ ім. Лесі Українки.

У 2008 році Артем вирушив до Польщі на заробітки, а у 2014 році зустрів свою майбутню дружину Марію. Повномасштабне вторгнення застало його в Києві, після чого він повернувся до Ковеля та активно долучився до волонтерства, а згодом, 7 червня 2024 року, був мобілізований до лав Збройних Сил України.

Пройшовши навчання у Великій Британії та Франції, де його відзначили як найкращого стрільця ракет середньої дальності, Артем служив у 155-й ОМБр на важкому Покровському напрямку. За мужність і відвагу був нагороджений почесним нагрудним знаком Головнокомандувача ЗСУ – «Срібним Хрестом».

Солдат Артем Абрамчук, оператор 2-го відділення протитанкового ракетного комплексу роти ПТРК військової частини А5001, загинув 20 серпня 2025 року під час виконання бойового завдання поблизу Покровська на Донеччині. Він мріяв після Перемоги здобути фах військового психолога. Щирі співчуття висловлюються дружині Марії, мамі Людмилі Артемівні, бабусі Любові Миколаївні та всім близьким.

Юрій Гусар народився 7 листопада 1972 року в Уховецьку, де й закінчив місцеву школу. Строкову службу проходив у 1990–1992 роках у Німеччині та Україні, після чого працював трактористом, а пізніше оператором млина на «Ковельському хлібокомбінаті» протягом 15 років.

У 1993 році Юрій одружився з Ларисою, і подружжя виховало чотирьох дітей. Коли почалася повномасштабна війна, він був готовий захищати державу, адже його син Ярослав та зять Віктор уже перебували на фронті.

Юрій Гусар був мобілізований 24 липня 2024 року. Після підготовки на Рівненському полігоні його направили на Куп’янський напрямок Харківщини. Він часто телефонував додому, цікавився справами родини та тепло згадував своїх онуків: семирічного Сашка та чотирирічного Серафима, чекаючи на народження третього.

Життя солдата, оператора безпілотних літальних апаратів 2-го взводу ударних безпілотних авіаційних комплексів механізованого батальйону військової частини А1008 Юрія Гусара обірвалося 2 грудня 2025 року під час виконання бойового завдання в районі Куп’янська-Вузлового Харківської області. На жаль, він не дожив один день до народження онука, який з’явився на світ 3 грудня. Співчуття висловлюються дружині Ларисі, дітям – Каріні, Марії, Ярославу та Іллі, брату Ростиславу, а також усім рідним і близьким.

Артема Абрамчука поховали на Алеї Героїв міського кладовища Ковеля, а Юрій Гусар знайшов свій останній спочинок на кладовищі у рідному Уховецьку. Вічна слава і світла пам’ять Героям!