Загинув доброволець з Ковельщини: історія родини Кепенків

7 лютого 2023 року в бою під Бахмутом обірвалося життя військовослужбовця Андрія Кепенка із села Секунь Ковельського району. Він пішов на фронт добровольцем, приєднавшись до двох своїх братів, які також стали на захист України. Історію родини розповіла його мати, Світлана Кепенко.

Світлана Павлівна, яка виховала вісьмох дітей, розповіла, що її син Андрій не отримував повістки, оскільки не служив в армії за станом здоров’я. Однак, коли його молодшого брата Богдана мобілізували, Андрій сам пішов у Ковельський військкомат. Третій син, Іван, на той час перебував у Києві, де спершу долучився до лав тероборони, а згодом вирушив у зону бойових дій.

– Повістки Андрієві не приносили. Але коли молодшого його брата, Богдана, призвали (він свого часу строкову відслужив у танкових військах – його зразу забрали), то Андрій добровольцем пішов у Ковельський військкомат, — зазначає мати.

До повномасштабного вторгнення Андрій працював на будівництві в Києві, де познайомився з майбутньою дружиною Іриною. У них народився син, який зараз навчається у п’ятому класі. За пів року до 24 лютого 2022 року чоловік повернувся додому в Секунь.

Свій бойовий шлях Андрій Кепенко розпочав на Яворівському полігоні на Львівщині. 13 березня 2022 року, коли він прибув на об’єкт, росіяни завдали по ньому ракетного удару. За словами матері, син розповів, що влучання було в сусідню казарму, де загинуло понад 60 військових, а їхній підрозділ врятувало те, що їх вивели в ліс.

За майже рік служби Андрій мав лише десять днів відпустки. У цей час він встиг відвідати матір у Секуні та зустрітися із сином у Києві. Ця зустріч виявилася для них останньою.

Про загибель сина Світлана Павлівна дізналася від іншого свого сина, Богдана, якому зателефонували побратими Андрія з передової. Вони повідомили про пряме влучання ракети в місце дислокації підрозділу, внаслідок чого загинули 24 бійці.

– Я не хотіла в це вірити: «Не може бути такого – ще ж тільки що говорила з ним?». А таки то була та гірка правда, від якої не сховаєшся, — пригадує жінка.

Тіло Андрія знайшли не одразу. Його виявив спецпідрозділ і доставив у морг міста Дніпра. Матері довелося проходити важку процедуру опізнання. Через значні ушкодження тіла поховання відбулося в закритій труні.

– Його навіть одягти не можна було – так у чорному мішку й похоронили – форму зверху поклали, — з болем розповідає Світлана Кепенко.

Після загибелі Андрія його брат Богдан, який на той час служив у 100-й Волинській бригаді, отримав право на звільнення. Проте він ще майже рік перебував на передовій на Лимано-Куп’янському напрямку і демобілізувався лише в грудні. Наймолодший син Іван, оператор дронів, вирішив не користуватися правом на звільнення і продовжує служити на Харківщині.

Андрій Кепенко служив у Львівському 7-му прикордонному загоні. Його поховали на місцевому кладовищі в селі Секунь, де вже спочивають п’ятеро полеглих захисників. За словами матері, побратими не забувають про її сина: представники Волинського прикордонного загону двічі цього року відвідували його могилу.