Медсестра з Ковеля: історія сержантки ЗСУ з позивним «Бабуля»

Сержантка Вікторія, етнічна росіянка, яка служить у 100-й окремій механізованій бригаді Сухопутних військ ЗСУ, поділилася своєю історією. Народившись на Уралі, вона у п’ятирічному віці переїхала з батьками до Володимира-Волинського (нині — Володимир) і все життя вважає Волинь своєю землею. Про це розповіли у пресслужбі бригади.

До повномасштабного вторгнення Вікторія понад 30 років працювала маніпуляційною медсестрою у Ковельській міській дитячій поліклініці. Жінка виховала чотирьох дітей: доньок Катерину, Єлизавету, Олександру та сина Гліба. Своє походження вона коментує з гумором.

«Я виросла на Волині, тут моя земля, тут мої діти народилися. А щодо російського походження навчилася жартувати: мовляв, я неначе Мауглі – виросла у вашій зграї і маю ваш менталітет», – усміхаючись, каже жінка.

З початком повномасштабної війни син Вікторії одразу став на захист Батьківщини. Незважаючи на його прохання залишатися вдома, вже 8 березня 2022 року вона приєдналася до лав тодішнього 54-го батальйону 100-ї бригади ТрО. Спочатку йшла як медик, але через відсутність вакансій погодилася на посаду діловода.

«До війська йшла як медик, але вільної посади в батальйоні за цим напрямком вже не було. Натомість була посада діловода батальйонної служби пально-мастильних матеріалів, на яку я і погодилася. Коли ж «Сталева Сотка» ставала механізованою бригадою, мене запросили в службу ПММ бригадного рівня», – розповідає Вікторія.

Від початку служби за Вікторією закріпився позивний «Бабуля». На той час вона вже була бабусею двох онуків — Акіма й Андрія. Чотири місяці тому її родина поповнилася ще одним онуком — у сина Гліба народився Матвійко. Цей факт лише зміцнив її позивний.

«Позивний «Бабуля» мала від початків служби. А тепер у мене ще більше підстав на нього – адже я справжня бабуся відразу трьох славних козачат і неабияк тим пишаюся!», – з гордістю каже бійчиня.

Маючи за плечима понад три з половиною роки служби, сержантка зберігає оптимізм і реалістично дивиться на майбутнє. Вона переконана у перемозі України, хоча й розуміє, що шлях до неї буде непростим.

«Швидко це не буде. І нам ще доведеться докласти неабияких зусиль. Але я точно знаю, що ця війна закінчиться на нашу користь. У підсумку ми станемо сильнішими на світовій арені. Але навіть після Перемоги легко Україні не буде – бо той придуркуватий сусід нікуди не дінеться», – говорить вона.