У Ковелі попрощалися з трьома полеглими воїнами-земляками

Сьогодні громада Ковеля зібралася, щоб провести в останню путь трьох своїх захисників, які повернулися додому «на щиті»: Олександра Гнатюка, Ігоря Карпука та Романа Йовика. Усі троє були ровесниками, народилися й виросли в місті, де будували своє життя та плекали мрії про майбутнє, яке обірвала війна.

На церемонії прощання міський голова Ігор Чайка зазначив, що вшанувати пам’ять Героїв прийшли не лише їхні рідні та близькі, а й багато містян, які вперше почули імена воїнів. Ці імена, за його словами, назавжди залишаться в історії Ковельської громади.

«Усіх нас зібрали не лише біль і скорбота, але й пам’ять, яка має залишитись з нами — про воїнів, завдяки яким живе наше місто, а країна продовжує боротьбу за своє майбутнє», — сказав він.

Олександр Валерійович Гнатюк

Народився 29 серпня 1981 року. Освіту здобував у школах №11 та №13, ПТУ №7, а згодом — у Ковельському машинобудівному технікумі та Луцькому національному технічному університеті за спеціальністю «Екологія». Олександр був життєрадісною людиною, захоплювався танцями та виступав у колективах «Едельвейс» і «Лісова пісня», з якими гастролював Україною та за кордоном.

Під час навчання в Луцьку він зустрів майбутню дружину Зою, з якою створив міцну сім’ю. Їхня донька Настуня стала для батьків сенсом життя. Олександр займався ремонтом автомобілів, розвивав власну справу й завжди був опорою для близьких. 9 березня 2025 року його мобілізували до лав 5-ї окремої штурмової бригади.

Життя солдата Олександра Гнатюка, механіка-водія 2-го штурмового відділення 4-го штурмового батальйону військової частини А4010, обірвалося 10 жовтня 2025 року. Він загинув під час виконання бойового завдання біля села Павлівка Пологівського району Запорізької області.

Ігор Васильович Карпук

Народився 26 вересня 1977 року. Навчався у школах №1 та №3, а в ПТУ №5 здобув кілька робітничих професій. З юності був працьовитим, захоплювався риболовлею. Після строкової служби на Львівщині понад 20 років працював у Волинському управлінні магістральних газопроводів. У 2000 році одружився, через рік народився син Владислав, з яким він підтримував тісний зв’язок.

Після повномасштабного вторгнення Ігор допомагав ремонтувати техніку для військових. 27 червня 2024 року його мобілізували до Збройних Сил України. Служив у складі 21-ї окремої механізованої бригади на Сумщині. Востаннє виходив на зв’язок 26 серпня 2024 року, хвилюючись за рідних у Ковелі після ракетного удару. Згодом його підрозділ передислокували на територію Курської області.

Солдат Ігор Карпук, стрілець-снайпер 1-го механізованого взводу 1-го механізованого батальйону військової частини А4689, загинув 1 листопада 2024 року поблизу населеного пункту Погребки Суджанського району Курської області. Він отримав тяжке поранення, тривалий час родина сподівалася, що він у полоні, але його смерть підтвердила ДНК-експертиза.

Роман Петрович Йовик

Народився 24 січня 1981 року в Ковелі, навчався у школі №1. Разом із дружиною Іриною Андріївною виховував сина Андрійка. Родина планувала облаштувати дім у Люблинецькій громаді, з якою Роман мав тісний зв’язок. У листопаді 2024 року його мобілізували, і він без вагань став на захист Батьківщини.

Служив на Курському напрямку. У розмовах з дружиною просив, щоб син не плакав, якщо він загине, і обіцяв: «Я буду берегти вас із небес». Старший стрілець-оператор стрілецького відділення стрілецького батальйону, солдат Роман Йовик загинув 11 березня 2025 року біля населеного пункту Козача Локня Курської області.

Майже сім місяців воїн вважався зниклим безвісти. Родина до останнього сподівалася на його повернення, аж поки результати ДНК-експертизи не підтвердили найстрашніше. У жалобі за Романом не лише Ковель, а й Люблинецька громада.

«Ми пишаємося такими, як Роман, Олександр, Ігор. Це воїни, які вже бачили пекло на землі. Тож хай Господь прийме їх у Царство Небесне. Фізично Герої вмирають, але житимуть доти, доки ми їх пам’ятаємо», — зазначила Люблинецький селищний голова Наталія Сіховська.

Захисників поховали на Алеї Героїв міського кладовища. Вічна пам’ять і слава!